Університет монстрів
Найстрашніший універ у світі.
Monsters University (2013)
Продакшн
Бюджет
$200 000 000
Збори
$743 559 607
Режисер
Сценарій
Ден Скенлон
Автор
Композитор
Продюсер
Актори
Біллі Крістал
Mike (озвучення)
Джон Гудмен
Sullivan (озвучення)
Стів Бушемі
Randy (озвучення)
Гелен Міррен
Dean Hardscrabble (озвучення)
Пітер Сон
Squishy (озвучення)
Джоел Мюррей
Don (озвучення)
Шон Хейс
Terri (озвучення)
Дейв Фолі
Terry (озвучення)
Короткий зміст
«Університет монстрів» — це приквел стрічки «Корпорація монстрів», що переносить нас у студентські роки Майка Вазовскі та Джеймса П. Саллівана, задовго до того, як вони стали командою лякачів. Майк із дитинства мріяв стати професійним лякачем, тому вступає до престижного Університету монстрів, щоб опанувати цю справу. Там він зустрічає Саллі — впевненого в собі монстра, який покладається на природний талант, а не на наполегливу працю. Герої майже одразу конфліктують, і через це суперництво вони втрачають свої місця на програмі підготовки лякачів. Щоб повернутися до навчання, їм доводиться об'єднатися з групою відірваних від колективу монстрів і навчитися співпрацювати.
Режисером фільму виступив Ден Скенлон; це була перша з двох його повнометражних робіт, наступною з якої став мультфільм «Уперед» (2020). Сценарій написали Даніель Герсон, Роберт Л. Берд та Ден Скенлон, а продюсером проєкту для Pixar та Walt Disney Pictures стала Корі Рей. Біллі Крістал та Джон Гудмен знову озвучили Майка та Саллі; до акторського складу також увійшли Стів Бушемі, Гелен Міррен, Пітер Сон та Джоел Мюррей. Прем'єра відбулася у червні 2013 року, тривалість стрічки становить 104 хвилини.
Бюджет фільму склав близько 200 мільйонів доларів США, а світові касові збори досягли приблизно 744 мільйонів доларів США. Рейтинг IMDb становить 7,2 з 10 на основі близько 422 000 голосів, а рейтинг TMDB — 7,1 з 10 за результатами приблизно 11 500 голосів. Оцінка критиків 6,9 з 10 за 201 відгуком є досить близькою до оцінок глядачів.
Що залишилося за кадром
- Щоб зрозуміти, як має виглядати помолоділий Майк, творці фільму вивчили процес старіння у жаб. Потім художник Рікі Ньєрва, провідний художник-аніматор Джейсон Дімер та деякі інші члени знімальної групи застосували набуті знання в роботі над юними версіями Майка та Саллі. «Ми зробили їх трохи стрункішими, зменшили їм роги, стерли деякі зморшки, зробили очі яскравішими, а кольори більш насиченими», – розповів Дімер.
- Було вирішено надати кожному з трьох героїв, що повернулися на екрани, певну нову індивідуальну рису, або візуальну зачіпку, якщо казати жаргоном знімальної групи. Майку домалювали брекети. Саллі обзавівся непослушним юнацьким волоссям, що відображає його дещо розслаблений підхід до життя. Рендалла, якого в «Університеті монстрів» звуть просто Ренді, озброїли окулярами, які час від часу видають його, коли він намагається застосувати свій ще не до кінця відпрацьований фірмовий трюк зі зникненням.
- «Для першого фільму було дуже складно малювати хутро, – розповів художник Рікі Ньєрва. – У нас було обмеження: в кожній сцені допускалася присутність лише одного мохнатого персонажа. З того часу відбувся небачений прогрес, і в «Університеті монстрів» ми могли поміщати шерстистих героїв де завгодно, без жодних обмежень. Щоправда, в певний момент режисер Ден Скенлон був змушений нас приструнити: надто помітною була різниця з першим фільмом, де розкіш мати хутро була дозволена лише небагатьом монстрам. В результаті нам довелося поголити хутро деяким з нового покоління монстрів».
- У мультфільмі 500 героїв, на кожен кадр припадає в середньому по 25 персонажів, що вдвічі більше, ніж у будь-якому з попередніх фільмів Pixar. Художники змоделювали та розробили багатьох з понад чотирьох сотень персонажів другого плану ще на ранньому етапі роботи над фільмом, коли команда сценаристів завершувала опрацювання деталей пригод Майка та Саллі.
- Над персонажем на ім'я Терзалес працювало 12 людей. Героїню потрібно було зробити жахливою та огидною, але водночас красивою та граційною. Джерелом натхнення для художників послужила рідкісна сороконожка Scolopendra Gigantea, відома також під назвою гігантська амазонська сороконожка.
- Продюсерка Корі Рей взяла участь у подорожі університетами в пошуках інформації та натхнення. Це було ще на початковому етапі роботи над сценарієм. «Спочатку ми відправилися на Східне узбережжя США, де відвідали декілька провідних університетів, включаючи Гарвард і Массачусетський технологічний інститут (MIT), – розповідає Рей. – Це було вражаюче. Вже в перший день ми були приголомшені розмірами університетських кампусів і тим, що там відбувалося. Ми просто не вірили своїм очам. Ми заходили в аудиторії, слухали лекції та миттєво занурилися в студентське життя».
- Знімальна група відвідала університети своєї рідної Південної Каліфорнії, зокрема Стенфорд та Берклі. Кінематографістів цікавили найзахопливіші аспекти студентського життя. Декому зі знімальної групи навіть пощастило побувати на феєрверку в Берклі, приуроченому до важливого футбольного матчу проти Стенфорда. Цей досвід відобразився у фільмі у вигляді суперництва між Університетом монстрів та СтрахМехом.
- Знімальна група вирішила додати декілька кумедних візуальних спецефектів у сцену, де університетські клуби рекламують свої переваги першокурсникам. Майк у цей час переходить від стенду до стенду. «Для клубу художників, – згадує Нієрва, – ми вигадали героя, чия голова являє собою один густий клубок шерсті. Він занурює цю свою шерстисту голову в фарбу і з розмаху стукається об полотно. Хлопці, які готували спецефекти, непогано розважились під час розробки цієї сцени. Один з них надягнув перуку, залиту фарбою, і кілька разів прошевся головою по полотну».
- Створити університет для монстрів — це колосальне завдання. «Коли ми взялися до роботи, я ще не мав чіткого уявлення про те, як має виглядати наш коледж, — розповів режисер Ден Скенлон. — Але в міру того, як просувалися наші польові дослідження, в міру того, як ми знайомилися з різними реальними університетами, ми все чіткіше розуміли, що нам цікаві видовжені будівлі в класичному стилі. Ми хотіли, щоб будівля вказувала на те, що у вишу є багатовікова історія, але водночас не виглядала б дуже запиленою. З одного боку, це має бути елітний навчальний заклад, думали ми, а з іншого — вчитися в ньому має бути весело. Ми вирішили розташувати університетський кампус у горбистій місцевості, за кожною будівлею намалювали інші будівлі, а всі луки розчертили стежками, щоб здавалося, що куди б ти не пішов, скрізь є щось цікаве. Адже саме такою є студентське життя. Так з’явився один із наріжних каменів нашого університету».
- Головний художник Рікі Ньєрва стверджує, що основним завданням під час проєктування будівель кампусу було прагнення відобразити дух навчання та науки, але художникам не заборонялося трохи розважитися. «Ми піддали наші будівлі ретельній монстризації, додавши ікла, клешні, роги, зуби, піки, щупальця та моторошні обличчя, де тільки можливо. Ще у всіх приміщеннях видно труби, що нагадують водопровідні. По них подаються рев і крик, адже всі будівлі кампусу опалюються енергією реву та крику».
- Однією з головних інновацій у процесі створення «Університету монстрів» є нова світлова розробка Pixar, яка називається глобальним освітленням (GI). Це революційний підхід до освітлення. Глобальне освітлення дозволяє кінематографістам отримувати світло безпосередньо з одного об’ємного ресурсу, а не від сотень окремих джерел освітлення. В результаті картинка виглядає набагато реалістичніше. Однією з головних переваг цього методу є те, що у знімальної групи є можливість вже на ранньому етапі зрозуміти, як виглядатиме фінальний варіант освітлення. Раніше для цього завжди потрібно було чекати завершення знімального процесу.
- «Великою трудністю для нас була кількість та різноманітність героїв, – каже технічний директор Санджай Бакші. – Це фільм про університет. Події в ньому розгортаються у величезному університетському комплексі, тож нам довелося створити цілу купу різношерстих студентів, щоб було схоже на реальний виш, тільки для монстрів. Командам, що відповідали за моделювання та оснащення, потрібно було вигадати, як впоратися з усім цим розмаїттям. З першим фільмом було простіше. Тоді ми прописували руки та щупальця окремо від тіл. Але в «Університеті монстрів» всі герої мали виглядати життєво та органічно. Ми знали, що нам доведеться створити сотні персонажів, тому розробили декілька базових типів. На їх основі ми могли конструювати складніших героїв, надаючи їм ті чи інші додаткові властивості».
- «Для другорядних персонажів ми розробили шість базових моделей, – розповів відповідальний за виготовлення персонажів Крістіан Гоффманн. – Потім ми їх видовжували, розтягували, додавали до них роги, шипи, волосся та інші об’єкти. У кожної групи є своя назва. У всіх Чарлі (ім’я обрано на честь схожого монстра з фільму «Корпорація монстрів», 2001) очі посаджені на тоненькі стебельця, а замість рук і ніг – щупальця. Спіффи більше схожі на людей, але у них замість носа – ріг. Пілли нагадують невеликий замок з трьома очима та худими кінцівками. Блоки схожі на борців з квадратними тілами. Фунгус-монстри виглядають як слимаки. Вони ковзають по землі. У них два великі ока, як у жуків, маленьке кругле тіло та худі кінцівки». «Великою підмогою при роботі над цим фільмом були системи контролю анімації, або AVAR, – поділився Гоффманн. – За технічною просунутістю їм поки що немає рівних. З їхньою допомогою ми могли створювати абсолютно феноменальні вирази облич. Наприклад, ми тепер могли дозволити герою порухати кутиком рота або щокою з такою виразністю, якої ще не знала світова анімація».
- Щоб фільм виглядав переконливо, потрібно було грамотно намалювати масовку з монстрів для сцен в аудиторіях, на кампусі та під час Страшних ігор. «Масових сцен у цій картині дуже і дуже багато, — розповів Дж. Д. Нортруп (керівник команди, що працювала над створенням масовки), який очолював технічну команду масових сцен. — Один з епізодів розгортається на футбольному стадіоні, де в кадрі присутні до 5000 монстрів. У багатьох інших сценах у нас є середні за розміром групки монстрів, по 200—400 особин. У цій картині дуже висока щільність монстрів на квадратний сантиметр екрану. За цим показником ми перевершили всі картини, що будь-коли знімалися на студії Pixar».
- «У цьому фільмі значно більше персонажів з хутром, ніж у будь-якому іншому кіно, – розповіла керівниця відділу моделювання Крістін Ваггонер. – По суті, в „Корпорації монстрів“ (2001) у нас був лише один персонаж, як слід вкритий хутром, тому що тоді технологія не дозволяла впоратися з великою кількістю таких персонажів на екрані. В „Університеті монстрів“ у нас 15–20 % усіх монстрів покриті хутром. Технологія обробки волосся та хутра значно спростилася. Відповідно, і можливості моделювання розширилися. Наші теперішні графічні програми дозволяють аніматорам бачити волосся персонажа в процесі анімації. Причому це не змодельоване волосся, а плід візуалізації, яка здійснюється настільки швидко, що весь процес можна назвати інтерактивним. В результаті аніматори отримують можливість краще прораховувати композицію кожного кадру та точніше обчислювати необхідний об’єм хутра».
- Перший приквел до фільму студії Pixar.
- Спочатку на роль режисера розглядався Даг Світленд, який займався режисурою мультфільму «Престо» (2008).
- Спочатку планувалося включити в сюжет батьків Майка. Вони мали підвозити Майка до університету в перший день його навчання. Проте режисер Ден Скенлон вирішив відмовитися від цієї ідеї, щоб Майк здавався значно вразливішим.
- Лекційна зала з номером A-113 — це натяк на реальну аудиторію в Каліфорнійському інституті мистецтв, де проводять заняття з анімації. Посилання на цю кімнату присутнє в будь-якому фільмі студії Pixar.
- М'яч з мультфільму «Люксо-молодший» (1986) можна помітити у вигляді малюнка на кам'яній стіні.
- Сцена з трейлера, де з Майка роблять диско-кулю, у фінальну версію фільму не увійшла.
- У німецькій версії мультфільму персонажа Френка Маккея озвучив воротар збірної Німеччини з футболу Мануель Нойєр.
- У новому фільмі зовсім юний Майк потрапляє на фабрику зі шкільною екскурсією за 20 років до того, як починаються події першого фільму. Через 10 років члени «Гуртожитного кошмару» завдають «Корпорації монстрів» ще один доволі несподіваний візит. Для цих епізодів художники мали розробити дві ретроверсії корпорації. «Ми не могли використовувати малюнки, що залишилися від першого фільму, – пояснює Ніерва. – Технології пішли надто далеко. Нам довелося все будувати заново, паралельно розмірковуючи, як омолодити наше підприємство на 10 і 20 років». Наприклад, команді художників довелося переробити табло з показниками передовиків виробництва. «У першому фільмі підсумки роботи співробітників демонструються на декількох телеекранах, – каже Ніерва. – Ми вирішили, що раніше, ймовірно, результати демонструвалися на викопному вокзальному табло, коли літери біжать з характерним тріском. У новому фільмі корпорація виглядає інакше, але спорідненість з тим, що було в першій картині, очевидна. Врахували ми й еволюцію мобільних телефонів, які з величезних цеглин перетворилися на гаджети скромних розмірів. Наші станції управління дверима також постаріли. Вони виглядають набагато масивніше, як це було на більш ранній стадії НТП».
- Коли Майку та Саллі вперше показують їхню кімнату в братстві, вимикач світла знаходиться на стіні під двоярусним ліжком. У наступних кадрах він переміщується ближче до дверей.
- На «Університет монстрів» пішло 100 мільйонів годин роботи процесорного часу. Якби фільм робився на одному комп'ютері, на нього пішло б 10 000 років. Це рекорд студії Pixar. В середньому на кожен кадр йшло 29 годин роботи. Мережа комп'ютерів Pixar, що використовувалася для створення цього фільму, приблизно вдвічі перевищувала ту, що використовувалася під час роботи над фільмом «Хоробре серце». Крім того, кожен комп'ютер був перетворений на мультипроцесор (по 12 процесорів у кожному). Це дозволяло розбивати кадри на кілька частин і обробляти одночасно на кількох комп'ютерах з використанням багатопоточності.
- Другий фільм на тему коледжу, який отримав рейтинг «G». Перший фільм — це «Татова дочка» (2008).
- У попередній частині мультфільму «Корпорація монстрів» (2001) у розмові Саллі з Майком ми дізнаємося, що вони разом з 4-го класу, а в «Університеті монстрів» (2013) вони знайомляться лише в коледжі.
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
