Кримінальна сага, що оповідає про нью-йоркську сіцілійську мафіозну сім'ю Корлеоне. Фільм охоплює період 1945—1955 років. Глава сім'ї, Дон Віто Корлеоне, видає заміж свою дочку. В цей час з Другої світової війни повертається його улюблений син Майкл. Майкл, герой війни, гордість сім'ї, не висловлює бажання зайнятися жорстоким сімейним бізнесом. Дон Корлеоне веде справи за старими правилами, але настають інші часи, і з'являються люди, що бажають змінити порядки. На Дона Корлеоне здійснюється замах. Він одужує, але тимчасово втрачає можливість управляти справами сім'ї. Добробут і навіть виживання сім'ї поставлене під загрозу. І тут Майклу доводиться втрутитися. Заради сім'ї він здійснює подвійне вбивство, що вимушує його деякий час ховатися в Італії. Там він одружується, але при замаху на нього гине його молода дружина. Майкл повертається до Нью-Йорку і серйозно починає займатися справами сім'ї.

Що залишилося за кадром

Фільм знятий за мотивами роману Маріо П'юзо "Хрещений батько" (The Godfather, 1969).
Маріо П'юзо був повністю розорений, коли підписував контракт з видавництвом "Random House" щодо публікації роману "Хрещений батько".
Студія Paramount придбала права на екранізацію роману ще до того, як він був опублікований. У розпорядженні студії був лише 20-сторінковий план роману.
Книга Пьюзо стала бестселером і була розпродана мільйонним накладом.
Писатель якось зізнався, що всі свої знання про мафію він отримав з інших книжок.
Спочатку режисерське місце у фільмі було запропоноване Серджіо Льоне, але він відмовився. Пізніше Льоне пошкодував про своє рішення і в 1983 році вирішив зняти такий же масштабний фільм "Раз у Америці".
Кінокомпанія Paramount Pictures на початку зйомок хотіла забрати проєкт у Копполи та передати його режисеру Елії Казану, але Брандо заявив, що також піде, якщо звільнять Копполу.
На різні ролі у фільмі розглядалися такі актори: Воррен Бітті, Ален Делон, Барт Рейнольдс, Роберт Редфорд, Дастін Хоффман, Джек Ніколсон, Роберт де Ніро, Лоуренс Олів'є та інші. Але Коппола відхилив усі ці кандидатури.
Згідно з деякими повідомленнями, Френк Сінатра також претендував на роль Віто Корлеоне.
Під час зйомок Брандо носив спеціальний протез, щоб його щелепа виглядала як щелепа бульдога.
Актор Ленні Монтана, який зіграв Луку Брази, був настільки схвильований при вигляді Марлона Брандо, що постійно плутав текст. Копполі сподобалася така природна нервозність, і він включив у фільм сцену саме з цим заплутаним текстом.
Слово "коппола" (італ. coppola) позначає традиційний сицилійський капелюх, такі капелюхи можна побачити в деяких "італійських" сценах фільму. А Корлеоне (італ. Corleone) – це назва гірського сицилійського села, яке багато років слугувало притулком для мафіозних угруповань.
Марлон Брандо відмовився від отриманої ним нагороди "Оскар". Під час церемонії вручення він замість себе вислав на сцену Сашин Лёгкое Перо, представницю індейського племені апачі, яка також не прийняла премію. Таким чином, актор хотів висловити протест проти дискримінації корінного населення Америки.
Композитор Ніно Рота був номінований на премію "Оскар" за найкращу музику до фільму, але цю номінацію було скасовано, коли з'ясувалося, що він не писав нової музики для всього фільму, а переробив фрагменти зі старої музики (з фільму "Фортунелла", 1958 рік).
У січні 2008 року компанія McFarlane випустила фігурку дона Корлеоне заввишки 16 сантиметрів.
Прототипом Віто Корлеоне був відомий гангстер Джозеф "Джо" Бонанно.
У 2006 році на основі фільму було створено комп'ютерну гру з однойменною назвою.
Свою манеру говорити хрипким голосом актори взяли у дона Корлеоне, натхненного відомим гангстером Франком Костелло. У дитинстві у Френка випадково були пошкоджені голосові зв'язки під час операції з видалення аденоїдів.
Прототипом Джонні Фонтейна був Френк Сінатра.
Зйомки фільму тривали чотири місяці і відбувалися в середині 1971 року.
За словами Аль Пачіно, сльози Марлона Брандо у сцені в лікарні були справжніми.
Джеймс Кан і Аль Пачіно були молодшими акторки Морган Кінг, яка зіграла їхню матір, лише на 10 років, а Джон Касале – на 5 років.
Вважається, що одна з сцен, де демонструється жорстокість Дона Корлеоне, – це сцена, в якій він пропонує побити людину, при цьому ніжно гладячи кота, який сидить у нього на колінах. Але справа в тому, що в сценарії не було жодного кота. Цей кіт просто блукав по знімальному майданчику і застрибнув на коліна Марлону Брандо якраз перед початком зйомок.
Фільм займає перше місце у списку 10 найкращих гангстерських фільмів за версією Американського інституту кінематографії (AFI).
Френсіс Форд Коппола захопився ідеєю зняти фільм після прочитання книги. За його словами, якби він прийшов із цією ідеєю до студії Paramount на 4 місяці пізніше, то йому б не довірили зйомки цього фільму. Кінокомпанія спочатку сприйняла проєкт як невелику гангстерську драму і не очікувала великого успіху. Через півроку книга Маріо П'юзо набула великої популярності, а фільм став очікуваним проєктом. Кінокомпанія не наважилася змінювати режисера в процесі зйомок.
Під час затвердження кінопроекту студія Paramount висунула вимогу не залучати до зйомок Марлона Брандо. На той час він був відомий своїми дивними поведінками на знімальному майданчику, а також проблемами з алкоголем. Для ролі хрещеного батька розглядали кілька акторів, але саме Брандо показав найкращу гру. Студія була змушена погодитися з цим фактом.
Згідно з твердженням Маріо П'юзо, персонаж Джонні Фонтейна не був заснований на реальних подіях із біографії Френка Сінатри, який, як розповідалося, отримав роль у фільмі Фреда Ціннемана "Віднині і навіки" (1953) в результаті тиску, якого мафія чинила на продюсера фільму. Однак згодом це стало стереотипом, який неодноразово спростовувався біографами Френка Сінатри.
У фільмі показано загалом 18 тіл, включно з тілом коня.
Апельсини є символом смерті у цій картині: невдовзі після того, як вони з'являються в кадрі, хтось гине.
У Майкла та Кей Корлеоне було двоє синів у книзі, а у фільмі – син і дочка.
Продюсери робили все можливе, щоб змусити Френсіса Форда Копполу звільнити Пачино зі зйомок фільму. Переглядаючи відзнятий матеріал, вони постійно ставили режисеру одне й те саме питання: "Коли ж він нарешті почне ГРАТИ?" Лише побачивши сцену, в якій Майкл Корлеоне вбиває комісара поліції, вони зрозуміли геніальну прозорливість Копполи.
Сцена, де в якій Соні б'є Карло, знімалася протягом 4 днів і потребувала залучення 700 акторів масових сцен.
На 85-й хвилині, капітан поліції Маккласкі, який був поранений і лежав на підлозі ресторану, моргнув.
Маріо Пьюзо був повністю розорений, коли підписував контракт з Random House на видання «Хрещеного батька».
Маріо П’юзо був повністю розорений, коли підписував контракт з Random House на видання «Хрещеного батька».
Марлон Брандо відмовився від присудженого йому «Оскара». На церемонії вручення він відправив на сцену замість себе Сашин Легке Перо, представницю індіанського племені апачі, яка теж не прийняла премію. Таким чином актор хотів висловити протест проти дискримінації корінного населення Америки.
Прототипом Віто Корлеоне був знаменитий гангстер Джозеф «Джо» Бонанно.

Вам сподобався фільм?