Останнє танго в Парижі
Короткий зміст
У центрі сюжету стрічки Бернардо Бертолуччі «Останнє танго в Парижі» — Пол, американець, який живе в Парижі наприкінці 1960-х. Після того як його дружина наклала на себе руки, чоловік опиняється в полоні горя та почуття провини. Одного зимового ранку в порожній квартирі він зустрічає Жанну, молоду парижанку, і вони починають таємно зустрічатися лише заради фізичного зв'язку. Герої не відкривають один одному своїх імен і нічого не розповідають про своє життя. Така домовленість діє певний час, аж поки бажання Пола отримати щось більше, ніж анонімний секс, не порушує крихку рівновагу між ними. Ролі Пола та Жанни виконали Марлон Брандо та Марія Шнайдер, а серед акторів другої ролі — Жан-П'єр Лео. Режисером та співавтором сценарію виступив Бернардо Бертолуччі разом із Франко Аркаллі, а продюсером став Альберто Грімальді.
У фільмографії Бертолуччі ця картина вийшла одразу після стрічки «Конформіст» і перед «Novecento». Згодом режисер зняв такі фільми, як «Луна», «L'addio a Enrico Berlinguer», «Останній Імператор», «Розколоте небо», «Маленький Будда», «Вислизаюча краса», «L'assedio», «Мрійники» та «Venezia 70: Future Reloaded». Бюджет фільму становив близько 1 мільйона доларів, а світові касові збори досягли приблизно 36 мільйонів доларів, що значно перевищило витрати на виробництво. Рейтинг IMDb становить 6,8/10 на основі 62 000 голосів, а на TMDB — 6,9/10 за результатами 1 373 голосів. Оцінка критиків 8/10 на основі 43 відгуків свідчить про те, що професійні рецензенти оцінили картину вище, ніж широка аудиторія на вищезгаданих ресурсах.
Що залишилося за кадром
- Після того, як фільм вийшов у Європі, в суді міста Болонья було відкрито справу на Бернардо Бертолуччі, Марлона Брандо, Марію Шнайдер та продюсера картини Альберто Гримальді за поширення порнографії. Незабаром всі обвинувачення були зняті, покарали лише Бернардо Бертолуччі, якого було позбавлено в Італії громадянських прав, включаючи право голосувати на виборах протягом п’яти років.
- Фільм був заборонений до показу в Італії (1972—1986), Португалії (1973—1974), а також у Сінгапурі, Новій Зеландії та Південній Кореї.
- Цікаво, що образ Тома Бернардо Бертолуччі навмисно створювався як пародія на одного з ідеологів французької нової хвилі, режисера Франсуа Трюффо.
- Багато реплік Пола були імпровізацією Марлона Брандо, якому не подобалися фрази його героя, прописані в сценарії.
- Найвідоміша сцена фільму була імпровізацією Бертолуччі та Брандо, які вирішили змінити сценарій в останню хвилину і не стали попереджати Марію Шнайдер. Після зйомок вона перебувала у стані шоку, а її сльози в кадрі були справжніми.
- Жан-П'єр Лео, який зіграв роль Тома, так боявся зустрітися з Марлоном Брандо, що всі сцени з його участю знімалися по суботах, коли Брандо не працював. За весь час виробництва фільму Лео так і не познайомився з легендарним актором.
- Образ Тома Бернардо Бертолуччі створював як пародію на одного з ідеологів французької нової хвилі — режисера Франсуа Трюффо.
- Шведський режисер Інгмар Бергман після перегляду картини заявив, що вся історія мала б сенс, якби головними героями були двоє геїв. Бернардо Бертолуччі відповів, що вважає цю критику заслуженою. Цікаво, що варіант з гомосексуальними відносинами в центрі фільму справді міг відбутися. Така задумка була однією з альтернативних ідей основної версії сценарію фільму.
- Спочатку музику мав написати Астор П'яццолла, який навіть написав для Бертолуччі версію аргентинського танго. Але зрештою режисер віддав перевагу джазовому композитору Гато Барб'єрі, вважаючи його музику більш чуттєвою.
- На головні ролі розглядалися Жан-Луї Трентіньян та Домінік Санда, але обидва відмовилися.
- Початкова режисерська версія фільму тривала понад чотири години.
- Повна версія фільму триває 136 хвилин.
- Первинна режисерська версія фільму тривала понад чотири години, а повний варіант має хронометраж 136 хвилин.
- Марлон Брандо після цього фільму протягом 20 років не розмовляв з Бернардо Бертолуччі.
- На головні ролі розглядалися Жан-Луї Трентіньян та акторка Домінік Санда, але обидва актори відмовилися від участі у фільмі.
- Через десять років після прем’єри фільму, у 1982 році студія United Artists випустила нову версію стрічки, яка отримала рейтинг R, замість рейтингу X, який було присвоєно фільму Бертолуччі в 1972 році. Цікаво, що в новій версії фільм «Останнє танго в Парижі» став коротшим лише на одну хвилину.
- За словами режисера Бернардо Бертолуччі, задум картини народився з його власної сексуальної фантазії — зустріти на вулиці прекрасну незнайомку та зайнятися з нею сексом без всяких зобов'язань, і навіть не дізнавшись її імені.
- Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі в Нью-Йорку 14 жовтня 1972 року.
- Багато реплік Пола були імпровізацією Марлона Брандо, якому не подобалися фрази його персонажа.
- Після перегляду картини режисер Інгмар Бергман заявив, що історія мала б сенс, якби головними героями були два геї. Бернардо Бертолуччі відповів, що вважає цю критику заслуженою. Історію з гомосексуальними відносинами розглядав він як один з варіантів сценарію.
- У 1982 році, через десять років після прем'єри фільму, студія United Artists випустила нову версію картини, яка отримала рейтинг R, замість рейтингу Х. У новій версії фільм став коротшим лише на одну хвилину.
- Найбільш відома еротична сцена фільму була імпровізацією Бертолуччі та Брандо, які вирішили змінити сценарій в останню хвилину і не стали її попереджати. Акторка Марія Шнайдер зізналася, що після зйомок вона перебувала в стані шоку, а її сльози в кадрі були справжніми.
- Після зйомок Марлон Брандо 20 років не розмовляв з Бернардо Бертолуччі.
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
