Дорз
Короткий зміст
«Дорз» — це біографічна драма про Джима Моррісона, співака та автора пісень, який очолював однойменний американський рок-гурт. Сюжет розповідає про його студентські роки, зустріч із Реєм Манзареком та створення групи в Каліфорнії разом із барабанщиком Джоном Денсмором і гітаристом Роббі Крігером. У той час як музика гурту здобуває популярності наприкінці 1960-х, зловживання алкоголем і наркотиками, ексцентрична поведінка Моррісона, а також його стосунки з Памелою Курсон дедалі більше впливають як на його власне життя, так і на долю колективу. Режисером стрічки виступив Олівер Стоун, який також був співавтором сценарію разом із Рендаллом Джансоном.
Фільм вийшов у прокат у березні 1991 року і триває 140 хвилин. У хронологічному порядку він став восьмим із двадцяти двох повнометражних фільмів Стоуна, викзавши після стрічки «Джон Ф. Кеннеді: Постріли в Далласі» та перед фільмом «Небо і земля». Роль Моррісона виконав Вел Кілмер, Мег Раян зіграла Курсон, Кайл Маклаклан — Манзарека, Френк Уейлі — Роббі Крігера, Кевін Діллон — Джона Денсмора, а Майкл Вінкотт — продюсера Пола Ротчайлда. Бюджет картини склав приблизно 38 мільйонів доларів США, тоді як світові касові збори становили близько 34 мільйонів, тож фільм не окупився в прокаті.
Критики сприйняли стрічку неоднозначно: їхній рейтинг становить 6,3/10 на основі 63 відгуків, що нижче за оцінки глядачів — 7,2/10 на IMDb (107 000 голосів) та 7,1/10 на TMDB (1 656 голосів). Картина є драмою з історичними та музичними елементами, створеною в Сполучених Штатах компаніями Imagine Entertainment, TriStar Pictures, Carolco Pictures та Ixtlan Productions.
Що залишилося за кадром
- У фільмі міститься понад двадцять пісень The Doors. А вокал Кілмера безпосередньо накладено на оригінальні записи гурту. Він так точно зображував Моррісона, що навіть колишні члени гурту іноді не могли відрізнити його виконання від оригінального запису.
- Крігер, Денсмор і Кеннелі були технічними консультантами фільму. Водночас учасники гурту залишилися незадоволені кінцевим варіантом стрічки, критикуючи Стоуна за зображення Моррісона неконтрольованим соціопатом, і заперечуючи це.
- Реклама з піснею «Light my fire» по-справжньому не вийшла. Джим не дав згоди компанії Buick її використовувати.
- Джим зустрів Памелу Курсон у "London Fog", коли там грали The Doors, а не на вулиці, як показано у фільмі.
- Кілмер, за заявою Стоуна, – другий кандидат на роль, першим був Йен Астбері (Ian Astbury) британський рок-співак. Кайл Маклоклен, давній фанат Doors, заявляв, що хоче зіграти Моррісона, але погодився на роль Манзарека, після того як був обраний Кілмер.
- Стоун приділяв величезну увагу кожній дрібниці. Наприклад, заради кількох секунд екранного часу будинкам на бульварі Сансет повернули вигляд, який вони мали у 1967 році. На конвертах, що потрапляли в кадр у кількох сценах, були написані правильні адреси. У пошуках матеріалу агенти Стоуна об’їздили Лос-Анджелес і Париж, а багато учасників тих подій погодилися знятися в масовці та епізодах.
- Це Жоель Бродський зробив знамениту фотографію Джима з голим торсом (на обкладинці альбому «Best Of The Doors», 1998), а не Глорія Ставерс.
- Коли в фільмі Моррісона просять змінити нецензурний текст у пісні «Light My Fire» для виступу в «Ed Sullivan Show», він висловлює явне ігнорування прохання через бунтарський дух. Насправді ж, Моррісон наполягав, що це була випадковість, що він хотів змінити текст, але був настільки схвильований виступом в прямому ефірі по телебаченню, що забув це зробити під час співу.
- На роль Моррісона претендували такі актори, як Джон Траволта, Річард Гір і Чарлі Шин. Серед режисерів, які виявили зацікавленість у проєкті, були Браян Де Пальма, Мартін Скорсезе, Рон Говард і Френсіс Форд Коппола.
- Продюсер Саша Харарі придбав права на екранізацію книги Гопкінса — Шугермана «Ніхто не вийде звідси живим» ще в 1981 році, але щоб випустити фільм, знадобилося кілька років. Манзарек і Джеррі Гопкінс взялися за сценарій, але виникли серйозні труднощі з правами на майно Джима, а також на використання його творів. Володарі прав — родини Моррісонів і Курсонів — відмовилися від співпраці з будь-якою студією. Два варіанти сценарію були відхилені, а робота над третім затягнулася на довгі місяці. Але Харарі зі своїм помічником Браяном Глейзером змогли залучити до роботи над фільмом вже відомого на той час режисера Олівера Стоуна, володаря двох «Оскарів» за фільми «Взвод» і «Народжений четвертого липня». Стоун вів переговори щодо своєї участі в роботі ще з 1986 року, і в 1989 він долучився до проєкту спочатку як співавтор сценарію. До цього часу спадкоємці Джима нарешті погодилися на використання його музики та віршів у фільмі — в обмін на суму грошей, яка трималася в таємниці, та зобов’язання не згадувати в сценарії інших членів родини Моррісонів. Курсони, у свою чергу, висунули дві вимоги: не виставляти Памелу Курсон у невигідному світлі у зв’язку з обставинами смерті Джима, а також не брати за основу сценарію книгу Джеррі Гопкінса і Денні Шугермана «Ніхто не вийде звідси живим», яку родичі Памели охарактеризували словами «огидна, нікчемна спекуляція».
- Олівер Стоун на початку своєї кар'єри познайомився з Джимом Моррісоном незадовго до його смерті.
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
