Джулі Волтерс (Julie Walters)

Джулі Волтерс (Julie Walters) - відома з робіт у таких проектах: «Гаррі Поттер і філософський камінь» (2001), «Гаррі Поттер і таємна кімната» (2002), «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану» (2004), «Гаррі Поттер та напівкровний принц» (2009), «Гаррі Поттер та смертельні реліквії: Частина 1» (2010),

Дама Джулія Марі Уолтерс, DBE (нар. 22 лютого 1950 року), відома під професійним іменем Джулі Уолтерс, — англійська актриса, письменниця та комедіантка. Вона лауреатка чотирьох премій British Academy Television Awards, двох британських премій за кіно (British Academy Film Awards), двох міжнародних премій Еммі (International Emmy Awards), а також отримала стипендію BAFTA та «Золотий глобус». Уолтерс двічі була номінована на премію «Оскар»: один раз у категорії «Найкраща акторка», і ще раз — «Найкраща акторка у другорядній ролі».

Уолтерс здобула популярність завдяки ролі в «Освітньому Рітті» (Educating Rita, 1983), яку вона спочатку зіграла в театрі Вест‑Енд. Вона знялася у багатьох фільмах, зокрема у «Особистих послугах» (Personal Services, 1987), «Вихід» (Stepping Out, 1991), «Сестра мій сестра» (Sister My Sister, 1994), «Біллі Елліот» (Billy Elliot, 2000), у серії фільмів про Гаррі Поттера (2001–2011) у ролі Моллі Візлі, у «Дівчина‑календар» (Calendar Girls, 2003), «Вах‑Вах» (Wah‑Wah, 2005), «Уроки водіння» (Driving Lessons, 2006), «Стати Джейн» (Becoming Jane, 2007), «Mamma Mia!» (2008) та «Mamma Mia! Here We Go Again» (2018), у «Хоробрі» (Brave, 2012), у «Паддінгтоні» (Paddington, 2014) і його продовженні 2017 року, у «Брукліні» (Brooklyn, 2015), у «Зірки кіно не вмирають у Ліверпулі» (Film Stars Don't Die in Liverpool, 2017) та «Мері Поппінс повертається» (Mary Poppins Returns, 2018). На сцені вона отримала премію Laurence Olivier Award у категорії «Найкраща актриса» за постановку «All My Sons» 2001 року.

У телебаченні Уолтерс співпрацювала з Вікторією Вуд; вони спільно працювали в кількох телевізійних програмах, включаючи «Вуд і Уолтерс» (Wood and Walters, 1981), «Вікторія Вуд: Як це виглядає на телебаченні» (Victoria Wood: As Seen on TV, 1985–1987), «Пет і Маргарет» (Pat and Margaret, 1994) та «Денні леді» (Dinnerladies, 1998–2000). Вона чотири рази отримувала British Academy Television Award у категорії «Найкраща акторка» – більше, ніж будь‑хто інший: за ролі у «Мій чудовий син» (My Beautiful Son, 2001), «Убивство» (Murder, 2002), «Кентерберійські казки» (The Canterbury Tales, 2003) та за образ Мо Моулем у «Мо» (Mo, 2010). Уолтерс і Гелен Міррен — єдині актриси, які виграли цю нагороду три рази підряд; Уолтерс розділяє рекорд за кількістю номінацій у цій категорії (семо) з Джуді Денч. У 2006 році британська публіка вибрала Уолтерс четвертою у опитуванні ITV «50 найвеличніших зірок телебачення» у рамках святкування 50‑ї річниці каналу. Вона зіграла у міні‑серіалі «Коротка зупинка в Швейцарії» (A Short Stay in Switzerland, 2009), за який отримала International Emmy у категорії «Найкраща акторка». У 2017 році Уолтерс була удостоєна титулу Дами (DBE) у рамках Birthday Honours за внесок у театр і кіно.

Найбільш значущі роботи Джулі Волтерс (Julie Walters)

Вся фільмографія Джулі Волтерс (Julie Walters)