У 1962-му році безслідно зникає атлантичний лайнер «Антонія Граца». Але через сорок років команда дослідників випадково наштовхується на судно в Беринговому морі, за тисячі миль з місця зникнення. Опинившись на борту судна, рятувальники стикаються з моторошним минулим корабля і змушені вступити у смертельну сутичку з містичним невідомим, адже корабель-привид більше нагадує будинок привидів та демонів...

Що залишилося за кадром

Робоча назва фільму — «Химера», і спочатку його мав ставити Крістофер МакКворрі, але він незабаром вибув з проєкту.
Зйомки фільму проходили на Золотому Узбережжі в Австралії та у місті Ванкувер (Канада) протягом трьох місяців: почалися 24 січня, а закінчилися 24 квітня 2002 року.
Історія створення фільму почалася з виставленого на продаж сценарію під назвою «Химера». За цим сценарієм фільм мав бути відносно безкровним психологічним трилером, де четверо членів рятувальної групи з тієї чи іншої причини зходили з розуму та починали полювати один за одним. Дія відбувалася на покинутому океанському лайнері «Химера», який зник у середині 60-х років і був знайдений посеред Атлантичного океану.
Дизайн величезного пасажирського корабля «Антонія Граза», на який потрапляють герої, заснований на розкішному італійському круїзному лайнері «Андреа Дорія», який 25 липня 1956 року неподалік Нью-Йорка зіткнувся в тумані зі шведським лайнером «Стокгольм» і затонув наступного ранку.
Фотографія потопаючого пасажирського корабля, яку показують капітану Мерфі, насправді належить сильно нахиленому після зіткнення італійському лайнеру «Андреа Дорія».
Роль капітана Мерфі мала дістатися Браяну Коксу.
Танці на палубі та в бальному залі, показані в початковій сцені, були усталеною традицією плавань на трансатлантичних лайнерах і давалися капітаном незадовго до закінчення подорожі («Капітанський бал»).
Під час зйомок підводної сцени в кінці фільму одяг Емілі Браунінг незмінно спливав над головою. Щоб уникнути цього, був прикріплений спеціальний вантаж на спідниці актриси.
Під час зйомок на Золотому узбережжі в Австралії була побудована спеціальна захисна сітка від акул, оскільки серед акторів не було жодного охочого працювати в одній воді з ними.
За словами капітана «Антонія Граза», всі їхні біди почалися після того, як вони врятували судно, що потерпало, «Лорелею». «Лорелея» — це назва відомої німецької поеми, в якій розповідається про сиреноподібних жінок, що заманюють кораблі та моряків до загибелі.
За початковим задумом у початковій сцені людям на танцювальній площадці відрубувало голови вирваним кабелем, а не перерізало навпіл як у фільмі. Керівництво студії не в захваті від цієї ідеї і наполягло на змінах у сценарії.
Під час зйомок підводної сцени в кінці фільму одяг Емілі Браунінг незмінно спливав над головою. Щоб цього уникнути, був прикріплений спеціальний вантаж на спідниці актриси.
За словами капітана «Антонія Граза», всі їхні біди почалися після того, як вони врятували судно, що потерпало від лиха «Лорелея». «Лорелея» — це назва відомої німецької поеми, в якій розповідається про сирен, що заманюють кораблі та моряків до загибелі.
Робоча назва фільму – «Химера», і спочатку його мав ставити Крістофер МакКуоррі, але він незабаром вибув з проєкту.
Дизайн величезного пасажирського корабля «Антонія Граза», на який потрапляють герої, заснований на розкішному італійському круїзному лайнері «Андреа Дорія», 25 липня 1956 року неподалік від Нью-Йорка зіткнувся в тумані зі шведським лайнером «Стокгольм» і затонув наступного ранку.
За словами капітана «Антонія Граза», всі їхні біди почалися після того, як вони врятували судно, що потерпало лиха «Лорелея». «Лорелея» — це назва відомої німецької поеми, в якій розповідається про сиреноподібних жінок, що заманюють кораблі та моряків до загибелі.

Вам сподобався фільм?