Хто б казав

Моллі — успішна бухгалтерка, яка завагітніла від Альберта, одруженого чоловіка, що зовсім не збирається залишати дружину. Вирішивши виховувати дитину самотужки, вона під час пологів потрапляє до лікарні завдяки Джеймсу, таксисту, який залишається поруч із нею до самого кінця. Згодом він продовжує відвідувати її — спершу як друг, а потім як нянька для її сина Майкі. Поки Моллі намагається знайти підходящого та фінансово стабільного батька для дитини, Джеймс потай сподівається на щось більше. Проте ніхто з них не здогадується, що у Майкі є власна думка щодо того, хто має зайняти цю роль.

Думки немовляти звучать за кадром (озвучив Брюс Вілліс), і він віддає перевагу таксисту, а не іншим претендентам, яких підбирає мати. Режисеркою та сценаристкою стрічки стала Емі Хекерлінг; це її четверта повнометражна робота після стрічок «Круті часи в «Ріджмонт Хай»», «Johnny Dangerously» та «Відпустка в Європі». Наступного року вона повернулася до цієї історії у сиквелі «Ну, хто б казав». Головні ролі виконали Джон Траволта та Кірсті Алея, а також Олімпія Дукакіс, Джордж Сігал і Ейб Вігода; загалом у титрах зазначено 50 виконавців.

Бюджет фільму склав близько 8 мільйонів доларів, а світові касові збори досягли приблизно 297 мільйонів доларів, що значно перевищило витрати на виробництво. Глядачі оцінили стрічку помірно: рейтинг IMDb становить 5,9/10 на основі понад 85 000 голосів, а рейтинг TMDB — 6,3/10 за меншою кількістю голосів. Оцінка критиків 5,4/10 на основі 38 відгуків є нижчою за обидва показники глядачів.