Я більше не буду

Мати та син існують у замкненому просторі постійних конфліктів, де кожна розмова перетворюється на бійку. Вони тікають від власної ідентичності, де любов стає формою тиску, а турбота – джерелом ненависті. Обидва говорять однією мовою, але вкладають у слова різний зміст, не залишаючи один одному жодного шансу бути почутими. Зникнення сина стає точкою неповернення. Втративши останній зв'язок з життям, мати залишається наодинці з порожнечею, де самогубство – це не крик про допомогу, а результат повного непорозуміння. Це про тишу, що настає після слів, сказаних надто пізно.