Без упину вперед!

Громадянська лірика.Нмоційно підвищений настрій,завжди створює поетику в моїх думках!Неможливо рядки тримати в голові,в собі!Мовчати-ганьбити!

Ми такі різні,у великому світі, Ми не індентичні,у ціпкому сталь-гніті. Ми шукаємо часом своєї родзинки, Але продовжуєм жити під продавню старинку. Ми у пошуках кращого,денного смаку, Але ломаємо хід,не пройшовши і шляху. Ми сильні,як молот і без бит й автоматів, Ломає нас більше брехливі мандати! Ми не загострюєм питання брехні, "Життя,або смерть?"—важливе в ці дні. "Свобода чи клітка?""Голос чи шепіт?"— Обрати дає нам,об'єднаний клекіт! Внутріній вий,як в вовків навіжених, Чуємо голос,тих мандатів нікчемних! Такі ж злі,та скажені,і вже одинокі, Відвернувся народ,бо царює неспокій! Рухнула правда й людські сподівання, Розгорнулась гандьба,і невинних карання! Зупинити народність взагалі не можливо, Почули ми запах свободи—як диво! Меньшість в людині живе по край вічно, Як би не стрибнув,це не логічно! Більшість людська видніється з роду, Де б ти не був,ти завжди з народом! Ті хто стрибають поверх голови, Нижче за тих хто тримав булави! І не здається простим патріотам,що меньшість у руки бере влади-болото! Але булава споконвіку лиш в тих,хто життя віддає За народ молодих! За прогресс і сучасність,за правду і віру,за життя без спіткань,і гіркого офіру. Не здається людське колесо клекотіння, Все їде с камінням,але без упину! (04.05.14-05.05.14)