(Yoko Tani)

(Yoko Tani) - відома з робіт у таких проектах: «My Geisha» (1962), «My Geisha» (1962), «The Quiet American» (1958), «The Quiet American» (1958), «Marco Polo» (1962),

Йоко Тані (谷洋子, Tani Yōko, 2 серпня 1928 – 19 квітня 1999) — японська акторка та кабаретна артистка, народжена у Франції.

Тані народилася в Парижі. Її ім’я при народженні було Ітані Йоко (猪谷洋子). Її інколи описували як «євразійку», «наполовину француженку», «наполовину японку» і навіть, в одному джерелі, як «італійсько-японську», що є невірним.

Французькі записи (1958) показують, що її батько та мати — обидва японці — працювали в японському посольстві в Парижі. Сама Тані була зачата під час морської подорожі з Японії до Європи в 1927 році, а народилася в Парижі наступного року, звідси й ім'я Йоко (洋子), яке можна прочитати як «дитина океану». Пізніше Тані зіграла роль дочки дипломата у фільмі «Пікаділлі Третя Зупинка».

Згідно з японськими джерелами, родина повернулася до Японії в 1930 році, коли Йоко була ще маленькою дитиною, і вона не повернулася до Франції до 1950 року, після закінчення навчання. Враховуючи суворі обмеження на подорожі японців за межі Японії безпосередньо після Другої світової війни, це була б незвичайна подія; проте відомо, що Ітані навчалася в елітній школі для дівчат у Токіо (Токійська вища нормальна школа для жінок, зараз старша школа університету Очаномізу), а потім закінчила Університет Цуди. Згодом вона отримала католицьку стипендію для навчання естетиці в Паризькому університеті (Сорбонна) під керівництвом Етьєна Суріо.

Повернувшись до Парижа, Тані не виявила особливого інтересу до навчання в університеті (хоча за власними словами вона наполегливо відвідувала його протягом двох років, не розуміючи майже нічого з того, що говорилося). Натомість вона відчула більшу привабливість до кабаре, нічного клубу та вар’єте, де, представляючи себе як екзотичну східну красуню, вона швидко завоювала репутацію завдяки своїм провокативним танцям у стилі «гейші», які зазвичай закінчувалися тим, що вона скидала кімоно. Саме тут її помітив Марсель Карне, який прийняв її до свого кола режисерів та акторів, зокрема Ролана Лесафра, за якого вона пізніше вийшла заміж. В результаті вона почала отримувати невеликі ролі у фільмах — починаючи з (як і слід було очікувати) японської танцівниці у фільмі Гревілля «Порт бажань» (1953–1954, випущений 1955) — та на сцені, з роллю Лотос Блю в «Маленькому Чайному Будиночку» (французька адаптація п’єси «Чайний будиночок місяця серпня») в Театрі Монпарнас, сезон 1954–1955 років. ...

Джерело: Стаття "Yoko Tani" з англійської Вікіпедії, ліцензована за CC-BY-SA 3.0.

Найбільш значущі роботи (Yoko Tani)

Вся фільмографія (Yoko Tani)