Джеральдін Брукс (Geraldine Brooks)

Джеральдіна Брукс (народилася як Джеральдіна Струкс; 29 жовтня 1925 — 19 червня 1977) була американською актрисою, чия три десятиліття кар'єра на сцені, а також у кіно та на телебаченні була відзначена номінаціями на премію «Еммі» у 1962 році та «Тоні» у 1970 році. Вона була заміжня за письменником Баддом Шульбергом.

Брукс народилася в Нью-Йорку, донька Лоррі Брукса, американського співака біг-бенду, та Глорії, фахівця зі зв'язків з громадськістю. Вона навчалася в коледжі Бетлехем, середній школі для дівчат, та в Сіднейському університеті.

Брукс розпочала свою акторську кар'єру на початку 1950-х років, виступаючи в оф-бродвейських постановках та телевізійних шоу, таких як «Студія один» (Studio One) та «Телевізійний театр Крафта» (Kraft Television Theatre). У 1962 році вона дебютувала на Бродвеї в п'єсі Теннесі Вільямса «Ніч ігуани» разом із Бетте Дейвіс та Маргарет Лейтон. За свою роль вона була номінована на премію «Тоні» як найкраща актриса другого плану в п'єсі.

Брукс продовжувала виступати на Бродвеї протягом 1960-х і 1970-х років, знімаючись у таких постановках, як «Тема була трояндами» (The Subject Was Roses, 1964), «Щоденник Анни Франк» (1965) та «Вплив гамма-променів на чорнобривці» (The Effect of Gamma Rays on Man-in-the-Moon Marigolds, 1970). Вона також знялася в низці фільмів, зокрема «Вбивство китайського букмекера» (1976) та «Поворотний пункт» (1977).

Брукс також була плодючою телеактрисою, знімаючись у численних серіалах та телефільмах протягом своєї кар'єри. Серед її помітних робіт на ТБ — «Сутінкова зона» (1961), «Альфред Хічкок представляє» (1962), «Утікач» (1965), «Коломбо» (1971) та «Медичний центр» (1972–1976).

Брукс померла від раку в 1977 році у віці 51 року. Її пам'ятають як талановиту та універсальну актрису, яка досягла успіху як на сцені, так і на екрані.