(Aleksander Ford)

(Aleksander Ford) - відомий з робіт у таких проектах: «» (1955),

Олександр Форд (справжнє ім'я Моше Ліфшиц) — польський кінорежисер, а також керівник кіногрупи Польської народної армії в Радянському Союзі під час Другої світової війни. Після окупації Польщі Червоною армією Форд став директором націоналізованої кінокомпанії Film Polski.

У 1948 році нове комуністичне керівництво призначило його професором Національної кіношколи в Лодзі. Серед його учнів був Роман Поланський. Іншим протеже Форда був польський кінорежисер Анджей Вайдо.

Форд зняв свій перший повнометражний фільм «Маскот» у 1930 році після року створення коротких німих фільмів. Він не використовував звук до фільму «Легіон вулиць» (1932). З початком Другої світової війни Форд втік до Радянського Союзу та тісно співпрацював з Єжи Боссаком для створення кіногрупи для Польської народної армії, спонсорованої Радянським Союзом, у СРСР. Ця група називалася Czołówka Filmowa Ludowego Wojska Polskiego (або просто Czołówka; передова).

Після війни Форд був призначений головою контрольованої урядом Film Polski і мав величезний вплив на всю кіноіндустрію країни. У процесі накопичення влади він доніс на свого колегу-кінорежисера Єжи Габриєльського до секретної поліції НКВС, звинувативши його у "реакційних" та "антисемітських" поглядах, що призвело до арешту та тортур Габриєльського. Форд і група його колег з Польської комуністичної партії відновили більшу частину інфраструктури кіновиробництва країни. Роман Поланський написав у своїй біографії про них: «Серед них були надзвичайно компетентні люди, зокрема Олександр Форд, ветеран партії, який тоді був ортодоксальним сталіністом. […] Справжнім посередником у безпосередній повоєнний період був сам Форд, який створив власну невелику кіноімперію». Протягом наступних двадцяти років Форд працював професором у державній Національній кіношколі в Лодзі. Його, мабуть, найбільше пам’ятають як режисера першого повоєнного документального фільму «Майданєк – кладовище Європи» (Majdanek – cmentarzysko Europy) та повнометражного фільму «Хрестоносці» (1960), заснованого на однойменному романі польського автора Генрика Сенкевича.

Форд, який ідентифікував себе як комуніст, використовував свої фільми, щоб «висловлювати соціальні меседжі на екрані», як у своїх документальних фільмах: відзначений нагородами «Легіон вулиць» (Legion ulicy, 1932), «Діти повинні сміятися» (1936) та повоєнний «Восьмий день тижня» (1958), відкинутий комуністичною партійною цензурою під час Польської Жовтневої революції. Форд продовжував знімати фільми в Польщі до політичної кризи 1968 року. Звинувачений в антисоціалістичній діяльності та виключений з Комуністичної партії, Форд емігрував до Ізраїлю, де прожив наступні два роки. Згодом він переїхав до Данії і зрештою оселився в Сполучених Штатах. Форд зняв ще два повнометражні фільми, обидва з яких зазнали комерційного та критичного провалу. У 1973 році він створив фільм-адаптацію роману Олександра Солженіцина «Перше коло», дансько-шведське виробництво, яке розповідало про жахи радянських ГУЛАГів. У 1975 році він зняв «Мученика» (de), англомовне, ізраїльсько-німецьке копродукційне виробництво, засноване на героїчній історії доктора Януша Корчака. Будучи оголошеним політичним дезертиром польським комуністичним урядом, Форд був виключений з сучасних дискусій та аналізу польського кінематографу. Ізольований, він покінчив життя самогубством у готелі у Флориді 4 квітня 1980 року.

З Вікіпедії, вільної енциклопедії.

Найбільш значущі роботи (Aleksander Ford)

Вся фільмографія (Aleksander Ford)