(Giada Colagrande) - , Режисер відома з робіт у таких проектах: «Castello Cavalcanti» (2013), «Castello Cavalcanti» (2013), «Pasolini» (2014), «Pasolini» (2014), «Tropico» (0000),
Італійська кінорежисерка та акторка.
Колагранде народилася в Пескарі, Абруццо, Італія. Вона навчалася в Італії, Швейцарії та Австралії, а в 1995 році переїхала до Риму, де почала створювати відеоарт та документальні фільми про сучасне мистецтво.
З 1997 по 2000 рік вона долучилася до художнього проєкту VOLUME, створивши серію відеопортретів семи сучасних художників: Янніса Кунелліса, Альфредо Піррі, Бернгарда Рюдігера, Нунціо, Раймунда Куммера, Джанні Дессі, Мауріціо Савіні та Сола Левітта.
Вона зняла три короткометражні фільми: «Карнавал» (1997), «Плід – 4 приносить смерть» (1999) та «№3» (2000).
У 2001 році вона написала сценарій, режирувала та зіграла головну роль у своєму першому повнометражному фільмі «Відкрий мені серце» (Aprimi il Cuore), який відкрив Венеційський кінофестиваль 2002 року, а потім був відібраний до участі в багатьох міжнародних кінофестивалях, таких як Кінофестиваль Трайбека 2003 року (у конкурсній програмі) та Paris Cinéma 2003, де він отримав нагороду Prix de l’avenir. Джада також була номінована на приз «Найкращий режисер-новачок» на Silver Ribbon 2003. «Відкрий мені серце» був випущений в Італії компанією Lucky Red, а в США – Strand Releasing.
У 2005 році вона зняла свій другий повнометражний фільм «Перш ніж йому дали ім’я» (Before it Had a Name), сценарій до якого вона написала у співавторстві з Віллемом Дефо та зіграла в ньому одну з головних ролей. Фільм відкрив Венеційський кінофестиваль 2005 року, а потім був показаний на кінофестивалі в Сан-Себастьяні та на багатьох інших міжнародних фестивалях. Millennium випустила фільм у всьому світі під назвою «Чорна вдова».
У 2010 році вона написала сценарій та режисувала свій третій повнометражний фільм «Жінка», у якому зіграли Віллем Дефо та Джесс Вейкслер. Він також дебютував на Венеційському кінофестивалі 2010 року, а потім був продемонстрований на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.
У 2012 році вона зняла «Сукню жінки» (The Woman Dress), третій короткометражний фільм серії PRADA «The Miu Miu Women's Tales», і завершила повнометражний фільм «Життя та смерть Марини Абрамович Боба Вілсона» (Bob Wilson's Life & Death of Marina Abramovic), документальний фільм про оперу, режисером якої є Роберт Вілсон, засновану на біографії Марини Абрамович, за участю Віллема Дефо, Ентоні Гегарті та самої Абрамович, який був показаний у MoMA в Нью-Йорку та в Луврі в Парижі. Обидва фільми дебютували на Венеційському кінофестивалі 2012 року.
У 2013 році фільм «Метод Абрамович» (The Abramovic Method), який продовжує її співпрацю з перформанс-художницею Мариною Абрамович, був представлений на Венеційському кінофестивалі і зараз демонструється в різних музеях світу. (Вікіпедія)