Поль Гімар (Paul Guimard)

Поль Гімар (Paul Guimard) - , відомий з робіт у таких проектах: «Перехрестя» (1994),

Пол Гімар (3 березня 1921 – 2 травня 2004) – французький письменник, відомий тим, що поєднував свою пристрасть до літератури з любов'ю до моря. Його найвідомішим твором був роман "Les Choses de la Vie", який був екранізований Клодом Соте, з повним зміненням кінцівки, за участю Ромі Шнайдер та Мішеля Пікколі.

Гімар народився в місті Сен-Мар-ла-Жай (департамент Луар-Атлантик). Він був одружений з Бенуа Груль. Після невдалої спроби навчання у приватній школі Сен-Станіслав у Нанті, він розпочав кар'єру журналіста. Під час Другої світової війни він працював у провінційній газеті "L'Echo de la Loire", а пізніше – редактором новин у іншому регіональному виданні, "L'Ouest-Eclair". Протягом чотирьох років він писав статті про французьке радіомовлення для розділу "думок" у газеті "Tribune de Paris".

У 1945 році він написав комедію "Seventh Sky", яка мала короткочасний успіх. Його літературна кар'єра розпочалася у 1956 році з успішного роману "False Friends", який отримав нагороди. Через рік вийшов його наступний романизований твір, "Rue du Havre".

У 1960 році Гімар написав комедію "A Best Man" у співпраці зі своїм другом Антуаном Блондином у Парижі. Через рік він опублікував "The Irony of Fate", який, як і "Rue du Havre", досліджує роль випадковості у людських стосунках. Ця книга стала основою для фільму Едуара Молінаро.

З 1981 по серпень 1982 року Гімар виконував спеціальне завдання для президента Франції Франсуа Міттерана. "Єдине моє жаль, що я не зміг добитися створення академії моря під час перебування у Єлисейському палаці", – сказав Гімар, підкреслюючи, що цей проєкт "ніколи не був реалізований, а був лише випадковістю".

З 1982 по 1986 рік Гімар був членом органу з питань аудіовізуальної комунікації. Потім він повернувся до літератури після десятирічної перерви. Він опублікував оповідання про Жиродо, "Giraudoux? Hello!..." (1988), а також романи, такі як "A Combination of Circumstances" (1990), "The Stone Age" (1992) та "First Comers" (1997).

У 1993 році він отримав премію за життєві досягнення від Фонду князя П'єра Монако.

Пол Гімар помер у місті Ієри (департамент Вар). Він був одружений з французькою феміністкою та оптимістичною письменницею Бенуа Груль, яка розділяла його любов до мореплавства. Стилі обох письменників дещо збігалися в цьому плані; останні твори Бенуа Груль ("Les Vaisseaux du coeur") більш ностальгійні, а роман Пола Гімара "Le Mauvais temps", також про людську долю та море, більш чутливий до ролі людської волі, на відміну від долі.

Більшість романів Пола Гімара розповідають про роль випадковості в житті (особливо "L'Ironie du sort"), про час, про розуміння людиною прихованих та іронічних структур, у яких вона опиняється. Його останній твір ("Le Mauvais temps") описує значну трансформацію персонажа, який зрештою, у драматичних обставинах, усвідомлює ціну життя та важливість особистого вибору, що кардинально змінює його життя на краще.

Джерело: Стаття "Paul Guimard" з англійської версії Вікіпедії, ліцензія CC-BY-SA 3.0.

Найбільш значущі роботи Поль Гімар (Paul Guimard)

Вся фільмографія Поль Гімар (Paul Guimard)