(Ernest-Antoine Seilliere)

(Ernest-Antoine Seilliere) - відомий з робіт у таких проектах: «Les Guignols, les 10 premières années» (1999), «Les Guignols, les 10 premières années» (1999), «Les Guignols, les 10 premières années» (1999), «Les Guignols, les 10 premières années» (1999),

Ернест-Антуан Сейльєр де Лаборд (народився 20 грудня 1937 року в Нейї-сюр-Сен) — французький підприємець і спадкоємець імперії Вендель (вартістю 730 мільйонів євро).

Він є членом аналітичного центру Le Siècle, офіцером Ордена Почесного легіону та офіцером Національного ордена Заслуг. Всупереч поширеній думці, він не належить до французької знаті й, відповідно, не є французьким бароном (хоча стверджується, що його титул є автентичним, але папським).

Його прадідусь, Еме Сейльєр (1835–1870), у 1865 році одружився з Марі де Лаборд (1844–1867). Його дід по батьковій лінії — французький академік Ернест Сейльєр.

Він закінчив Паризький інститут політичних досліджень, вивчав право та був учнем Національної школи адміністрації. Будучи віцепрезидентом CNPF та членом її виконавчої ради з 1988 по 1997 рік, а також президентом економічної комісії CNPF з 1988 по 1994 рік, він обійняв посаду президента Medef (раніше CNPF) з грудня 1997 року по 5 червня 2005 року. Він був генеральним директором Wendel, холдингової компанії CGIP, головою Наглядової ради з 2002 року по березень 2013 року, а з того часу є почесним головою. Сейльєр близький до католиків-традиціоналістів, зокрема до аббата Лагері.

Він є колишнім членом Керівного комітету Більдерберзького клубу і брав участь у всіх їхніх конференціях з 1979 по 1987 рік, а також з 1992 по 2002 рік.

У 1990 та 2000 роках він був одним із найвпливовіших посередників у французькій корпоративній мережі.

У грудні 1997 року він змінив Жана Гандуа на посаді керівника CNPF після відхилення звернення щодо скорочення 35-годинного робочого тижня соціалістичним урядом. Тоді профспілка під керівництвом Деніса Кесслера набула більш консервативного напряму та змінила свою назву. Він пішов на пенсію після семи років керівництва. 5 липня 2005 року його змінила Лоранс Парізо. З зими 2005 року Ернест-Антуан Сейльєр є президентом UNICE (перейменованої в січні 2007 року на «BusinessEurope»), федерації європейського бізнесу з штаб-квартирою в Брюсселі.

У березні 2012 року він опублікував книгу під назвою «On n'est pas là pour se faire engueuler...» («Ми тут не для того, щоб нас сварили...»), у якій аналізує фінансову кризу, спираючись на свій досвід керівника Medef та BusinessEurope. Він також викладає своє бачення майбутнього Франції та Європи та ділиться деякими особистими спогадами.

Найбільш значущі роботи (Ernest-Antoine Seilliere)

Вся фільмографія (Ernest-Antoine Seilliere)