Марк Сендріч (Mark Sandrich)

Марк Сендріч (Mark Sandrich) - Режисер, Продюсер відомий з робіт у таких проектах: «Top Hat» (1935), «Циліндр» (1935), «Holiday Inn» (1942), «Святковий готель "Холідей"» (1942),

З Вікіпедії, вільної енциклопедії. Марк Сандріч (при народженні: Марк Рекс Гольдштейн) (26 жовтня 1900 — 4 березня 1945) був єврейським американським кінорежисером, сценаристом і продюсером.

Будучи одним із найобдарованіших і найменш визнаних режисерів 1930-х та початку 1940-х років, Сандріч навчався на інженерному факультеті Колумбійського університету, коли випадково потрапив у кінобізнес. Відвідавши друга на знімальному майданчику, він помітив, що режисер має проблему з налаштуванням кадру, і запропонував свою пораду. Вона спрацювала. Після цього він розпочав роботу в кіно у відділі реквізиту, а в 1927 році став режисером, спеціалізуючись на кількох короткометражних комедіях. Наступного року він зняв свій перший повнометражний фільм, але після появи звукового кіно повернувся до короткометражок. У 1933 році він зняв короткометражний фільм «Ось такий цей Гарріс!» (So This Is Harris!), який отримав премію «Оскар». Згодом він повернувся до повнометражних стрічок, переважно комедій, зокрема до фільму «Хіпс, хіпс, ура!» (Hips, Hips, Hooray!) з дуетом Берта Вілера та Роберта Вулзі. У 1934 році Сандріч отримав своє перше режисерське замовлення на мюзикл «Весела розлучениця» (The Gay Divorcee) з Фредом Астером і Джинджер Роджерс, який став успішним.

Наступного року він зняв «Циліндр» (Top Hat), який багато хто вважає найкращим фільмом легендарного танцювального дуету; стрічка була досконалою в усіх аспектах, включаючи музику та хореографію. Сандрічу вдалося бездоганно об'єднати всі ці елементи. Після цього вийшли кілька інших фільмів, таких як «Слідуй за флотом» (Follow the Fleet), «Чи не затанцюємо?» (Shall We Dance) та «Безтурботна» (Carefree). У 1940 році Сандріч перейшов з RKO до Paramount, де йому запропонували бути не лише режисером, а й продюсером. У цій якості він створив кілька успішних фільмів, зокрема два з Джеком Бенні — «Бак Бенні їде знову» (Buck Benny Rides Again) та «Люби свого ближнього» (Love Thy Neighbor), випущених у 1940 році, а також романтичну комедію «Скайларк» (Skylark) з Клодетт Кольбер та Реєм Мілландом у головних ролях. Проте, хоча всі ці стрічки були хітами, найкраще Сандріч проявив себе у фільмі «Готель "Святийні"» (Holiday Inn) 1942 року з Фредом Астером і Бінгом Кросбі та музикою Ірвінга Берліна. Ця музична комедія вийшла напередодні вступу Америки у Другу світову війну. Вона мала достатньо серйозних підтонів, щоб відобразити настрій того часу, і вигідно представила Кросбі та Астера як артистів, що суперничають за одну жінку; також фільм представив пісню «Біле Різдво» (White Christmas) у виконанні Кросбі, яка протягом п'ятдесяти двох років залишалася найпопулярнішою піснею в історії за кількістю продажів. «Так гордо ми вітаємо!» (So Proudly We Hail!) була адаптацією хітової п'єси, яку Сандріч спродукував і зняв. Фільм був надзвичайно популярним і успішним, у ньому знялися Адріан Бут і Джордж Рівз — артисти, яких Сандріч планував зробити зірками після війни. Однак цього не сталося.

У 1945 році, під час підготовки до зйомок продовження «Готелю "Святийні"» під назвою «Блакитне небо» (Blue Skies) з Бінгом Кросбі та музикою Ірвінга Берліна, одночасно обіймаючи посаду президента Гільдії режисерів, Сандріч раптово помер від серцевої недостатності. На той час він був одним із найдовіреніших і найвпливовіших режисерів Голлівуду, якого поважали колеги та керівництво студій. Його сини, Марк Сандріч-молодший і Джей Сандріч, також досягли успіху в кар'єрі режисерів. Він похований на цвинтарі «Дім Миру» (Home of Peace Cemetery).

Опис вище взято зі статті Вікіпедії «Mark Sandrich», що ліцензується за CC-BY-SA, повний список авторів доступний у Вікіпедії.

Найбільш значущі роботи Марк Сендріч (Mark Sandrich)

Вся фільмографія Марк Сендріч (Mark Sandrich)