Марк Сендріч (Mark Sandrich)

Марк Сендріч (Mark Sandrich) - Режисер, Продюсер відомий з робіт у таких проектах: «Top Hat» (1935), «Циліндр» (1935), «Holiday Inn» (1942), «Святковий готель "Холідей"» (1942), «The Gay Divorcee» (1934),

З Вікіпедії, вільної енциклопедії. Марк Сандріч (при народженні: Марк Рекс Гольдштейн) (26 жовтня 1900 — 4 березня 1945) був американським кінорежисером, сценаристом і продюсером єврейського походження.

Будучи одним із найобдарованіших, але найменш визнаних режисерів 1930-х та початку 1940-х років, Сандріч навчався на інженерному факультеті Колумбійського університету, коли випадково потрапив у кінобізнес. Відвідавши друга на знімальному майданчику, він помітив, що режисер має проблему з налаштуванням кадру, і запропонував свою пораду. Це спрацювало. Згодом він почав працювати в кіно у відділі реквізиту, а в 1927 році став режисером, спеціалізуючись на кількох короткометражних комедіях. Наступного року він зняв свій перший повнометражний фільм, але після появи звукового кіно повернувся до короткометражок. У 1933 році він поставив короткометражний фільм «Отже, це Гарріс!» (So This Is Harris!), що принесло йому премію «Оскар». Пізніше він повернувся до повнометражних стрічок, переважно комедій, зокрема до фільму «Хіпс, хіпс, ура!» (Hips, Hips, Hooray!) з дуетом Берта Вілера та Роберта Вулзі. У 1934 році Сандріч отримав своє перше велике режисерське замовлення — мюзикл «Весела розлучена» (The Gay Divorcee) з Фредом Астером та Джинджер Роджерс, який став успішним.

Наступного року він зняв «Цилиндр» (Top Hat), який вважається найкращим фільмом легендарного танцювального дуету; стрічка була досконалою в усіх аспектах, включаючи музику та хореографію. Сандрічу вдалося бездоганно об’єднати всі ці елементи. Після цього послідували інші фільми, такі як «Слідом за флотом» (Follow the Fleet), «Потанцюємо?» (Shall We Dance) та «Безтурботний» (Carefree). У 1940 році Сандріч перейшов з RKO до Paramount, де йому запропонували бути не лише режисером, а й продюсером. У цій якості він створив ще кілька успішних стрічок, зокрема дві з Джеком Бенні — «Бак Бенні знову в сідлі» (Buck Benny Rides Again) та «Люби свого ближнього» (Love Thy Neighbor), випущені в 1940 році, а також романтичну комедію «Жайворонок» (Skylark) з Клодетт Кольбер та Реєм Мілландом. Проте, хоча всі ці фільми були хітами, саме «Готель "Святкові вихідні"» (Holiday Inn) 1942 року з Фредом Астером, Бінгом Кросбі та музикою Ірвінга Берліна продемонстрував найкращі здібності Сандріча. Ця музична комедія почала зніматися напередодні вступу Америки у Другу світову війну. Вона мала достатньо серйозних підтонів, щоб відобразити настрій того часу, і блискуче показала Кросбі та Астера як виконавців, що змагаються за одну жінку. Також фільм представив пісню «Біле Різдво» (White Christmas) у виконанні Кросбі, яка протягом п'ятдесяти двох років залишалася найпопулярнішою піснею в історії за кількістю продажів. «Так гордо ми вітаємо!» (So Proudly We Hail!) став адаптацією хітової п'єси, яку Сандріч виступив і продюсером, і режисером. Фільм був надзвичайно популярним і успішним; у ньому знялися Едріан Бут та Джордж Рівз — артисти, яких Сандріч планував вивести на рівень зірок після війни. Однак цього не сталося.

У 1945 році, під час підготовчого періоду до сиквела «Готелю "Святкові вихідні"» під назвою «Блакитне небо» (Blue Skies) з Бінгом Кросбі та музикою Ірвінга Берліна, обіймаючи посаду президента Гільдії режисерів, Сандріч раптово помер від серцевої недостатності. На той час він був одним із найавторитетніших і найвпливовіших режисерів Голлівуду, якого поважали колеги та керівництво студій. Його сини, Марк Сандріч-молодший та Джей Сандріч, також стали успішними режисерами. Він похований на цвинтарі «Дім Спокою» (Home of Peace Cemetery).

Опис вище взято зі статті Вікіпедії «Mark Sandrich», ліцензія CC-BY-SA, повний список авторів доступний у Вікіпедії.

Найбільш значущі роботи Марк Сендріч (Mark Sandrich)

Вся фільмографія Марк Сендріч (Mark Sandrich)