(André Gazut)

Андре Газют, що народився 25 листопада 1938 року у Фірміні (Луара), Франція, — французький документаліст.

Будучи репортером-фотографом-стажером у паризькому щомісячнику Réalités, у грудні 1956 року у відділі фотографії він побачив близько десяти знімків катувань, зроблених колегою, який щойно повернувся з Кабілії. Це залишило глибокий слід у його житті та творчості. Будучи прихильником ненасильства та антиколоніалістом, він відмовився брати до рук зброю, проте в 1959 році в По був зарахований до лав десантників. Отримавши сертифікат парашутиста, він був направлений до Туля в медичну службу. У 1960 році він дезертирував, щоб приєднатися до групи борців-відмовників проти Алжирської війни — «Jeune résistance» у Женеві. Засуджений до 3 років ув'язнення, він був амністований у 1966 році.

У 1961 році він прийшов до Télévision suisse romande як оператор. У 1969 році він працював оператором документального фільму Марселя Офюльса «Смуток і жалість». У 1974 році як режисер він зняв фільм про генерала Жака де Боллард'єра, єдиного високопоставленого офіцера, який публічно засудив катування під час Алжирської війни. Де Боллард'єр, залишивши армію, став важливоюю постаттю руху ненасильства.

Будучи режисером численних репортажів для швейцарського журналу Temps Présent, він відвідав понад 50 країн і висвітлив близько п'ятнадцяти конфліктів. У 1996 році він разом із Брігітт Россіньо зняв фільм «Учні чаклуна» (Les Apprentis Sorciers) про брехню щодо наслідків французьких ядерних випробувань в Алжирі в 1960-х роках.

У 2002 році для каналу ARTE він зняв «Пацифікація в Алжирі» — документальний фільм у двох частинах: «1. Брудна робота» та «2. Політика брехні».