(Henri Navarre)

Анрі Ежен Наварр (31 липня 1898 – 26 вересня 1983) був генералом французької армії. Він воював під час Першої та Другої світових війн, а також був сьомим і останнім командувачем Далекого східного експедиційного корпусу Франції під час Першої Індокитайської війни. Наварр здійснював загальне командування під час вирішальної поразки французів у битві при Дієнб’єнфу.

Наварр вступив до спеціальної військової школи Сен-Сір у 1916 році, а в травні 1917 року був відправлений на фронт у складі кавалерійського підрозділу — 2-го гусарського полку. До 15 серпня 1917 року він отримав командування взводом. 21 квітня 1918 року він отримав польове підвищення до звання лейтенанта. За зразкову службу в період з 28 вересня по 4 жовтня 1918 року він був нагороджений орденом Croix de Guerre (Воєнний хрест) із бронзовою зіркою. У березні 1919 року його перевели до Сирії, а потім у 1922 році — до Німеччини до складу Окупаційних військ. У 1927 році він був направлений до École supérieure de guerre (Вищої військової школи). З 1930 по 1934 рік він брав участь у «пацифікації» Атласу та південного Марокко. З 1934 по 1936 рік він обіймав посаду капітана в 11-му полку кирасирів. З 1938 по 1940 рік він був призначений до німецького відділу розвідки Генерального штабу. Під час перебування там він подав пропозицію під кодовою назвою «Десперадо», що містила план убивства Гітлера. Проєкт отримав мало підтримки від його керівника, полковника Луї Ріве, і зрештою був відхилений прем'єр-міністром Едуаром Даладьє.

Після перемир'я від 22 червня 1940 року Наварр був призначений керівником бюро розвідки та контршпигунства генерала Максима Вейгана в Алжирі. Коли у 1942 році його відкликали через антинімецьку діяльність, він пішов у підпілля, приєднавшись до Руху Опору як керівник ORA (Організації спротиву армії). Під час визволення Франції він командував танковим полком 1-ї армії.

У 1945 році він отримав звання бригадного генерала і був відправлений до Німеччини, де обіймав різні посади, зокрема командувача 5-ї бронетанкової дивізії та начальника штабу маршала Альфонса Жуена. Він залишався в Німеччині до травня 1953 року, за винятком короткого призначення командувачем дивізії в Алжирі з 1948 по 1949 рік.

У 1952 році Наварр був призначений генералом корпусу (Général de corps d'armée), що відповідає званню генерал-лейтенанта.

27 травня 1953 року Наварр замінив Рауля Салана на посаді командувача французьких військ в Індокитаї в розпал війни з В'єтмінем, яка розвивалася невдало. Французький уряд прагнув стабілізувати ситуацію, щоб розпочати мирні переговори на вигідних умовах: військова перемога більше не була метою.

Інструкції Наварра полягали б у забезпеченні безпеки військ під його командуванням. Натомість 20 листопада 1953 року він розпочав операцію «Кастор». П'ять французьких батальйонів висадилися з парашутами в Дієнб’єнфу в долині Муонгтхань — котловині довжиною 20 км і шириною 6 км, оточеній пагорбами. Наварр сподівався заманити В'єтмінь у генеральну битву, де він розраховував їх розбити.

Влада у Франції дізналася про операцію лише через шість годин після її початку.

Помилки почалися майже одразу. Французькі позиції опинилися під потужним, неочікуваним артилерійським вогнем з навколишніх пагорбів. Війська не могли виконувати жодних завдань за межами дна долини, обмежуючи дії патрулюванням і локальними контратаками. Ставало дедалі важче доставляти припаси повітрям або забезпечувати підтримку з повітря. ...