(Annie Ernaux)

(Annie Ernaux) - , відома з робіт у таких проектах: «Simple Passion» (2021), «Сексуальна залежність» (2021), «Happening» (2021), «L'Événement» (2021), «A Girl’s Story» (2026),

Анні Тереза Бланш Ерню (у дівоцтві Дюше́н; народилася 1 вересня 1940 року) — французька письменниця, якій було присуджено Нобелівську премію з літератури 2022 року «за мужність і клінічну гостроту, з якими вона розкриває коріння, відчуження та колективні обмеження особистої пам’яті». Її літературна творчість, здебільшого автобіографічна, тісно пов’язана з соціологією.

Ерню народилася в Лілебоні, Нормандія, Франція, і виросла в сусідньому Івето, де її батьки, Бланш (Дюменіль) та Альфонс Дюше́н, вели кафе та продуктову крамницю в робітничому районі міста. У 1960 році вона поїхала до Лондона, де працювала нянею, досвід, про який пізніше розповіла у своїй книзі 2016 року Mémoire de fille (Історія дівчини). Повернувшись до Франції, вона навчалася в університетах Руана, а потім Бордо, отримала кваліфікацію шкільного вчителя та здобула вищу ступінь з сучасної літератури в 1971 році. Певний час вона працювала над дипломною роботою, незавершеною, про П’єра де Маріво.

На початку 1970-х років Ерню викладала в ліцеї в Бонневілі, Верхня Савоя, у коледжі Евір в Ансі-ле-В’є, а потім у Понтуазі, перш ніж приєднатися до Національного центру дистанційної освіти, де пропрацювала 23 роки.

Ерню розпочала свою літературну кар’єру в 1974 році з Les Armoires vides (Очищений дім), автобіографічного роману. У 1984 році вона отримала премію Ренодо за інший свій твір La Place (Місце чоловіка), автобіографічний наратив, що зосереджується на її стосунках з батьком і досвіді виростання в маленькому містечку у Франції, а також на подальшому процесі дорослішання та віддалення від місця походження її батьків.

На початку своєї кар’єри Ерню відмовилася від художньої літератури на користь автобіографії. Її творчість поєднує історичний та індивідуальний досвід. Вона відстежує соціальний прогрес своїх батьків (La place, La honte), свої підліткові роки (Ce qu'ils disent ou rien), свій шлюб (La femme gelée), свою пристрасну інтрижку зі східноєвропейським чоловіком (Passion simple), свій аборт (L'événement), хворобу Альцгеймера (Je ne suis pas sortie de ma nuit), смерть матері (Une femme) та рак грудей (L'usage de la photo). Ерню також написала L'écriture comme un couteau (Письмо як ніж) у співавторстві з Фредеріком-Івом Жанне.

«Історія жінки», «Місце чоловіка» та «Проста пристрасть» були визнані «Notable Books» за версією The New York Times, а «Історія жінки» стала фіналістом премії Los Angeles Times Book Prize. «Сором» був названий однією з найкращих книг 1998 року за версією Publishers Weekly, «Я залишаюся в темряві» — найкращим мемуаром 1999 року за версією The Washington Post, а «Володіння» увійшло до списку десяти найкращих книг 2008 року за версією журналу More. …

Джерело: Стаття "Annie Ernaux" з Вікіпедії англійською мовою, ліцензована за CC-BY-SA 3.0.

Найбільш значущі роботи (Annie Ernaux)

Вся фільмографія (Annie Ernaux)