(René de Obaldia)

Рене де Обальдіа (22 жовтня 1918 — 27 січня 2022) був французьким драматургом і поетом. 24 червня 1999 року він був обраний членом Французької академії.

Він був правнуком Хосе Домінго де Обальдіа, другого президента Панами. Він виріс у Парижі, навчаючись у ліцеї Кондорсе, перш ніж бути мобілізованим до армії в 1940 році. Потрапивши в полон, він був відправлений до Шталагу VIII-C (у Загані). Потім, 26 червня 1940 року, його перевели на виробництво ліхтарів у Крансдюернфурті, а згодом — до трудового загону в Аурас-ан-дер-Одер для розчищення лісу. Навіть у найгірші моменти цього випробування він зберігав своє особливе почуття гумору. У 1944 році він був репатрійований.

Свою кар'єру він розпочав у 1960 році завдяки Жаку Вілару, який представив його першу велику п'єсу «Женузія» (Génousie) у Національному народному театрі. Після цього слідувала комедія «Сатир із Вілетт» (Le Satyre de la Villette), поставлена Андре Барсаком у театрі «Ательє», яка поставила його в один ряд із такими літературними попередниками, як Жак Одіберті, Йонеско та Беккет. Протягом понад п'ятдесяти років він був одним із найпопулярніших французьких драматургів у світі, а також найбільш визнаним на міжнародному рівні (його твори були перекладені 28 мовами).

Критики захоплювалися легкістю стилю Обальдіа. Його п'єси завжди розгортаються в сучасних декораціях і стосуються актуальних тем, які він висвітлює в комічній манері. Наприклад, у «Женузії» Обальдіа замінює звичайну мову (французьку) на женузійську — мову фантазій, мрій і кохання.

У 1985 році він був удостоєний Великої театральної премії Французької академії.

Де Обальдіа помер у Парижі 27 січня 2022 року у віці 103 років.