(Christiane Taubira)

(Christiane Taubira) - відома з робіт у таких проектах: «Moi, candidat» (2017), «Moi, candidat» (2017), «Christiane Taubira : une loi pour mémoire» (2026), «Christiane Taubira : une loi pour mémoire» (2026),

Крістіан Марі Тобіра народилася 2 лютого 1952 року в Кайєні (Французька Гвіана). Вона є французькою лівоцентристською політикеркою та колишньою міністеркою юстиції Франції.

Тобіра, яка раніше викладала економіку, є колишньою директоркою Національної консерваторії мистецтв і ремесел Французької Гвіани (Conservatoire National des Arts et Métiers).

Вона співзаснувала сільськогосподарську асоціацію Caricoop для Французької Гвіани (Карибська конфедерація сільськогосподарської співпраці), якою керувала з 1982 по 1985 рік. Після цього вона була призначена директоркою служби технічної допомоги кустарному рибальству у Французькій Гвіані, а в 1990 році очолила Офіс зовнішньої торгівлі та економічного співробітництва Гвіани.

У 1993 році Тобіра заснувала гвіанську партію Walwari та була обрана членом Національних зборів Франції від Французької Гвіани. Вона була переобрана у 1997, 2002 та 2007 роках. У 1994 році вона була обрана членом Європейського парламенту.

У 2002 році вона була кандидаткою від Радикальної партії лівих (PRG) на президентських виборах.

Крістіан Тобіра дала своє ім'я закону від 21 травня 2001 року, який визнає атлантичну работоргівлю та рабство злочином проти людства. Вона опублікувала книгу «Про рабство, розказане моїй доньці».

У червні 2012 року, після обрання Франсуа Олланда президентом Французької Республіки, вона була призначена міністеркою юстиції, хранителькою печатей. На посаді міністерки юстиції вона захистила понад двадцять законопроєктів у парламенті Франції. У 2013 році вона представила закон, який легалізував одностатеві шлюби у Франції. Цей закон дозволив одностатевим парам усиновлювати дітей. Того ж року вона прийняла законопроєкт про створення національного Генерального прокурора, що спеціалізується на фінансових питаннях. У 2014 році вона реформувала кримінальне правосуддя, запровадивши індивідуалізовані та ефективні вироки.

Виступивши проти проєкту закону про позбавлення громадянства, Тобіра залишила уряд Франції 27 січня 2016 року.

Крістіан Тобіра — жінка переконань, яка рішуче відстоює громадянські права та права жінок. У 2013 році вона опублікувала есе «Слова свободи», у якому порушила питання дискримінації та расизму (жертвою якого вона сама була). У своїй останній книзі «Шепіт молоді» (Murmures à la Jeunesse) вона звертається до молоді. Аналізуючи терористичні напади, яких зазнала Франція у 2015 році, вона стверджує, що Республіка має внутрішні ресурси для боротьби з тероризмом.

Перший роман Тобіри «Gran Balan» (Париж: Plon) був опублікований у вересні 2020 року.

Пристрасно захоплюючись поезією та літературою, вона також є великою шанувальницею джазу (серед її кумирів — Ніна Симон, Майлз Дейвіс, Арета Франклін). Вона розлучена, має чотирьох дітей та двох онуків.

Найбільш значущі роботи (Christiane Taubira)

Вся фільмографія (Christiane Taubira)