Єшім Устаоглу (Yeşim Ustaoğlu)

Знявши декілька нагороджених короткометражних фільмів у Туреччині, Єшим Устаоглу дебютувала у повнометражному кіно з фільмом 1994 року «Слід» (İz). Фільм був представлений на численних міжнародних фестивалях, зокрема в Москві та Гетебурзі, і здобув приз за найкращий фільм на Стамбульському кінофестивалі. Міжнародне визнання Єшим Устаоглу отримала за фільм 1999 року «Подорож до сонця» (Güneşe Yolculuk), який брав участь у Берлінале та отримав приз «Блакитний ангел» (за найкращий європейський фільм) та премію миру, перш ніж тріумфувати на Стамбульському кінофестивалі, вигравши приз за найкращий фільм, найкращу режисуру, приз FIPRESCI та приз глядацьких симпатій. Заснувавши власну кінокомпанію Ustaoğlu Film у 2003 році, її третій фільм «Чекаючи на хмари» (Bulutları Beklerken) був представлений на Berlinale Panorama у 2014 році та отримав нагороду NHK Sundance - International Film-maker's Award. Її четвертий повнометражний фільм «Скринька Пандори» (Pandora'nın Kutusu) був представлений на Toronto (TIFF) та отримав Золоту мушлю за найкращий фільм і Срібну мушлю за найкращу жіночу роль на San Sebastian FF. Її п’ятий фільм «Десь посередині» (Araf, 2012) був представлений у секції Orrizonti на 69-му Венеційському кінофестивалі, отримав приз за найкращий фільм на кінофестивалях в Абу-Дабі та Спліті, а також приз за найкращу акторську гру на кінофестивалях у Москві, Токіо та Пуне. Її останній фільм «Клер-обскур» (Tereddüt).