Долорес Костелло (Dolores Costello)

Долорес Костелло (Dolores Costello) - відома з робіт у таких проектах: «The Magnificent Ambersons» (1942), «Величні Емберсони» (1942), «Noah's Ark» (1928), «Ноїв ковчег» (1928), «Mannequin» (1926),

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Долорес Костелло (17 вересня 1903 — 1 березня 1979) була американською кіноактрисою, яка досягла найбільшого успіху в епоху німого кіно. Її називали «Богинею німого екрана». Вона була мачухою доньки Джона Баррімора Діани від його другої дружини Бланш Оелріхс, матір’ю Джона Дрю Баррімора та Долорес (Ді Ді) Баррімор, а також бабусею Джона Баррімора III, Блайт Долорес Баррімор, Брахми Блайт (Джессіки) Баррімор та Дрю Баррімор.

Долорес Костелло народилася в Піттсбурзі, штат Пенсильванія, у сім'ї акторів Моріса Костелло та Мей Костелло (у дівичестве Альтчук). Вона мала ірландське та німецьке походження. У неї була молодша сестра Хелен, і обидві вони вперше з'явилися в кіно в період 1909–1915 років як дитячі акторки компанії Vitagraph Film Company. Вони грали другорядні ролі в кількох фільмах за участю свого батька, який на той час був популярним ідолом матіне.

Сестри разом виступали на Бродвеї як танцівниці («хлоринс»), і їхній успіх призвів до підписання контрактів зі студією Warner Brothers. У 1926 році, після кількох другорядних ролей у повнометражних фільмах, Джон Баррімор обрав її на головну роль у парі з ним у фільмі «Морське чудовисько» — вільній адаптації «Мобі Діка» Германа Мелвілла. Невдовзі Warner Bros. почали знімати її в головних ролях у власних проєктах. Тим часом між нею та Баррімором зав'язалися романтичні стосунки, і в 1928 році вони одружилися.

За кілька років після здобуття слави ця витончена красуня-блондинка стала успішною та високоповажаною кіноособистістю. У молодому віці її кар'єра розвинулася настільки, що в 1926 році її визнали «WAMPAS Baby Star», а вона отримала прізвисько «Богиня срібного екрана».

Студія Warners чергувала для Костелло фільми з сучасним сетингом та розкішні костюмовані драми. У 1927 році вона знову працювала в парі з Джоном Баррімором у фільмі «Коли чоловік кохає», адаптації «Манон Леско». У 1928 році вона знялася разом із Джорджем О'Брайеном у «Ноєвому ковчезі» — частково звуковому епіку режисера Майкла Кертица.

Костелло шепелявила, тому їй було важко перейти до звукового кіно, але після двох років занять із голосовим коучем вона почала почуватися впевнено перед мікрофоном. Одним із її перших появ у звуковому кіно була роль разом із сестрою Хелен у зірковому шоу Warner Bros. «Шоу шоу» (1929).

Після народження першої дитини, Долорес Етель Мей «ДіДі» Баррімор, 8 квітня 1930 року, акторська кар'єра перестала бути для неї пріоритетом, і в 1931 році вона залишила екран, щоб присвятити час сім'ї. Її друга дитина, Джон Дрю Баррімор, народився 4 червня 1932 року, проте шлюб виявився складним через зростаючий алкоголізм чоловіка, і в 1935 році вони розлучилися.

Вона відновила свою кар'єру через рік і досягла певних успіхів, зокрема у фільмах «Маленький лорд Фонтерой» (1936) та «Величні Амберсони» (1942). Остаточно вона залишила акторство після зйомок у фільмі «Це армія» (1943), знову під керівництвом Майкла Кертица.

У 1950 році Костелло розлучилася з доктором Джоном Врувінком, за якого вийшла заміж у 1939 році. Решту своїх років вона провела напіввідлюдницею, керуючи фермою з вирощування авокадо.

Вона померла від емфіземи у Фолбруку, штат Каліфорнія, у 1979 році.

Найбільш значущі роботи Долорес Костелло (Dolores Costello)

Вся фільмографія Долорес Костелло (Dolores Costello)