Долорес Костелло (Dolores Costello)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Долорес Костелло (17 вересня 1903 — 1 березня 1979) була американською кіноактрисою, яка досягла найбільшого успіху в епоху німого кіно. Її називали «Богинею німого екрана». Вона була мачухою доньки Джона Барримора Діани від його другої дружини Бланш Оелріхс, матір'ю Джона Дрю Барримора та Долорес (Ді Ді) Барримор, а також бабусею Джона Барримора III, Блайт Долорес Барримор, Брахма Блайт (Джессіка) Барримор та Дрю Барримор.

Долорес Костелло народилася в Піттсбурзі, штат Пенсильванія, у сім'ї акторів Моріса Костелло та Мей Костелло (у діви Альчук). Вона мала ірландське та німецьке походження. У неї була молодша сестра Хелен, і обидві вони вперше з'явилися в кіно в період з 1909 по 1915 роки як дитячі акторки в компанії Vitagraph Film Company. Вони грали другорядні ролі в кількох фільмах за участю свого батька, який на той час був популярним кумиром денних сеансів.

Сестри разом виступали на Бродвеї в ролі танцівниць («хлоринів»), і їхній успіх привів до підписання контрактів зі студією Warner Brothers. У 1926 році, після кількох другорядних ролей у повнометражних фільмах, Джон Барримор обрав її на головну роль у парі з ним у фільмі «Морський звір» — вільній адаптації «Мобі Діка» Германа Мелвілла. Невдовзі Warner Bros. почали знімати її в головних ролях у власних проєктах. Тим часом між нею та Барримором зав'язалися романтичні стосунки, і в 1928 році вони одружилися.

Протягом кількох років після здобуття слави ця витончена красуня-блондинка стала успішною та високоцінованою кіноособистістю. У молоді роки її кар'єра розвивалася настільки стрімко, що в 1926 році її визнали «WAMPAS Baby Star», а вона отримала прізвисько «Богиня срібного екрана».

Студія Warner чергувала для Костелло фільми з сучасним сетингом та розкішні костюмовані драми. У 1927 році вона знову знялася в парі з Джоном Барримором у фільмі «Коли чоловік кохає», адаптації «Манон Леско». У 1928 році вона зіграла разом з Джорджем О'Браєном у «Ноєвому ковчезі» — частково звуковому епічному фільмі режисера Майкла Кертица.

Костелло шепелявила, тому їй було важко перейти до звукового кіно, але після двох років занять з логопедом вона почала впевнено говорити перед мікрофоном. Одним із її перших виступів у звуковому кіно була роль разом із сестрою Хелен у зірковому шоу Warner Bros. «Шоу шоу» (1929).

Після народження першої дитини, Долорес Етель Мей «ДіДі» Барримор, 8 квітня 1930 року, акторська кар'єра перестала бути для неї пріоритетом, і в 1931 році вона залишила екран, щоб присвятити час сім'ї. Її друга дитина, Джон Дрю Барримор, народився 4 червня 1932 року, проте шлюб виявився складним через зростаючу алкогольну залежність чоловіка, і в 1935 році вони розлучилися.

Вона відновила кар'єру через рік і досягла певних успіхів, зокрема у фільмах «Маленький лорд Фонтлерой» (1936) та «Величні Амберсони» (1942). Остаточно вона залишила акторство після зйомок у фільмі «Це армія» (1943), знову під керівництвом Майкла Кертица.

У 1950 році Костелло розлучилася з доктором Джоном Врувінком, за якого вийшла заміж у 1939 році. Решту свого життя вона провела напіввідлюдницею, керуючи фермою з вирощування авокадо.

Вона померла від емфіземи у Фолбруку, штат Каліфорнія, у 1979 році.