Долорес Костелло (Dolores Costello)

Долорес Костелло (Dolores Costello) - відома з робіт у таких проектах: «The Magnificent Ambersons» (1942), «Чудові Амберсони» (1942), «Noah's Ark» (1928), «Ноїв ковчег» (1928), «Mannequin» (1926),

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Долорес Костелло (17 вересня 1903 — 1 березня 1979) була американською кіноактрисою, яка досягла найбільшого успіху в епоху німого кіно. Її називали «Богинею німого екрана». Вона була мачихою для Діани, доньки Джона Баррімора від його другої дружини Бланш Оелріхс; матір'ю Джона Дрю Баррімора та Долорес (Ді Ді) Баррімор, а також бабусею Джона Баррімора III, Блайт Долорес Баррімор, Брахми Блайт (Джессіки) Баррімор та Дрю Баррімор.

Долорес Костелло народилася в Піттсбурзі, штат Пенсильванія, у сім'ї акторів Моріса Костелло та Мей Костелло (узайманій Альчук). Вона мала ірландське та німецьке походження. У неї була молодша сестра Хелен, і обидві вони вперше з'явилися в кіно в період 1909–1915 років як дитячі акторки в компанії Vitagraph Film Company. Вони грали другорядні ролі в кількох фільмах за участю свого батька, який на той час був популярним кумиром денних сеансів.

Сестри разом виступали на Бродвеї як «хлоринки» (танцівниці в шоу), і їхній успіх призвів до підписання контрактів зі студією Warner Brothers. У 1926 році, після кількох епізодичних ролей у повнометражних фільмах, Джон Баррімор обрав її на головну роль у фільмі «Морський звір», вільному запозиченні з «Мобі Діка» Германа Мелвілла. Невдовзі Warner Bros. почала знімати її в головних ролях у власних проєктах. Тим часом між нею та Баррімором зав'язалися романтичні стосунки, і в 1928 році вони одружилися.

Протягом кількох років після здобуття слави ця витончена блондинка стала успішною та високооціненою кіноособистістю. У молоді роки її кар'єра розвивалася настільки стрімко, що в 1926 році її визнали зіркою WAMPAS Baby Star, а сама вона отримала прізвисько «Богиня срібного екрана».

Студія Warners чергувала Костелло у фільмах з сучасним сетингом та в розкішних костюмованих драмах. У 1927 році вона знову знялася в парі з Джоном Баррімором у фільмі «Коли чоловік кохає», адаптації «Манон Леско». У 1928 році вона зіграла разом з Джорджем О'Брайеном у «Ноєвому ковчезі» — частково звуковому епічному фільмі режисера Майкла Кертица.

Костелло шепелявила, тому їй було важко перейти до звукового кіно, але після двох років занять з логопедом вона почала впевнено говорити перед мікрофоном. Одним із її перших появ у звукових фільмах був виступ разом із сестрою Хелен у багатозірковому шоу Warner Bros. «Шоу шоу» (1929).

Після народження першої дитини, Долорес Етель Мей «ДіДі» Баррімор, 8 квітня 1930 року, акторська кар'єра перестала бути для неї пріоритетом, і в 1931 році вона залишила екран, щоб присвятити себе сім'ї. Її друга дитина, Джон Дрю Баррімор, народився 4 червня 1932 року, проте шлюб виявився складним через зростаючу залежність чоловіка від алкоголю, і в 1935 році вони розлучилися.

Вона повернулася до кар'єри через рік і досягла певних успіхів, найвідомішими з яких стали ролі в «Маленькому лорд Фонтлерої» (1936) та «Величних Амберсонах» (1942). Остаточно вона залишила акторство після зйомок у фільмі «Це армія» (1943), знову під керівництвом Майкла Кертица.

У 1950 році Костелло розлучилася з доктором Джоном Врувінком, з яким вона вийшла заміж у 1939 році. Решту свого життя вона провела напіввідсібно, керуючи фермою авокадо.

Вона померла від емфіземи у Фоллбруку, штат Каліфорнія, у 1979 році.

Найбільш значущі роботи Долорес Костелло (Dolores Costello)

Вся фільмографія Долорес Костелло (Dolores Costello)