Анна Мей Вонґ (Anna May Wong)

Вонг Лю Цзон (3 січня 1905 – 3 лютого 1961), відома під псевдонімом Анна Мей Вонг, була американською актрисою, чия тривала кар'єра охоплювала епохи німого та звукового кіно, телебачення, театр і радіо. Окрім того, що вона визнана першою кінозіркою китайсько-американського походження, а також першою американкою азійського походження, яка здобула світову славу, її також вважали визнаною іконою моди, оскільки вона була однією з перших зірок, що перейняла стиль флепперів.

Народившись неподалік від Чайна-тауна в Лос-Анджелесі в сім'ї китайсько-американців у другому поколінні, Вонг змалечку захопилася кіно і залишила навчання, щоб зосередитися на акторській кар'єрі. Після кількох ролей невідомих статистів у німих фільмах вона отримала свою першу головну роль у стрічці «Ціна моря» (1922), одному з перших кольорових фільмів. Роль у фільмі Дугласа Фейрбенкса «Крадій з Багдада» (1924) допомогла їй досягти міжнародної популярності. Втомлена від пропозицій стереотипних другорядних ролей, наприкінці 1920-х років вона залишила Голлівуд і виїхала до Європи, де знялася в кількох п'єсах разом із такими відомими іменами, як Лоренс Олів'є. Свій останній німий фільм вона зняла в Британії — це була стрічка «Пікаділлі» (1929), яка принесла їй широке визнання. Її перший звуковий фільм «Полум'я кохання» (1930) був записаний трьома мовами: англійською, французькою та німецькою. Першу половину 1930-х років вона провела в подорожах між Сполученими Штатами та Європою, працюючи в кіно та театрі. Вонг знялася у фільмах ранньої ери звукового кіно, таких як «Донька дракона» (1931) та «Донька Шанхаю» (1937), а також разом із Марлен Дітріх у стрічці Йозефа фон Стернберга «Шанхайський експрес» (1932). Ці фільми принесли їй ще більше слави, яку вона використовувала для висловлення своїх рішучих політичних поглядів. Хоча вона відстоювала інтереси китайсько-американців і критикувала стереотипні ролі, які грала, китайська преса та критики продовжували вважати її ганьбою для країни. Після найтяжчого розчарування в її кар'єрі, коли студія Metro-Goldwyn-Mayer відмовилася розглянути її кандидатуру на головну роль китайки у фільмі «Земля» (1937), обравши натомість білу німецьку актрису в «жовтому гримі» (yellowface), Вонг протягом року подорожувала Китаєм, відвідала рідне село своїх предків і вивчала китайську культуру. Повернувшись до Голлівуду, наприкінці 1930-х вона знялася в кількох фільмах категорії «B», у яких китайсько-американці були зображені в позитивному світлі.

З початком Другої світової війни вона менше зосередилася на кінокар'єрі та вирішила присвятити свій час і кошти допомозі китайців у боротьбі проти японської інвазії. Повернувшись до публічного простору в 1950-х роках через кілька появ на телебаченні, вона створила власне детективне шоу «Галерея мадам Лю-Цзон» (1951), що стало першим телешоу в США з головною роллю американки азійського походження. Вона мала повернутися до кіно у фільмі «Пісня квіткового барабана» (1961), але померла від серцевого нападу.

Протягом десятиліть після її смерті Вонг пам'ятали переважно за стереотипними ролями, які їй давали, хоча згодом критики почали переоцінювати її життя та кар'єру. У 2022 році Вонг стала першою американкою азійського походження, зображеною на американській монеті, коли в обіг надійшли чверті долара з її образом. У 2023 році компанія Mattel випустила ляльку Barbie за образом Вонг на честь Місяця спадщини американців азійського походження та жителів тихоокеанських островів.