(Philippe De Lacy)

(Philippe De Lacy) - відомий з робіт у таких проектах: «Пітер Пен» (1924), «» (1929),

Філіп Де Лейсі, також відомий як Філіп де Лейсі (25 липня 1917 – 29 липня 1995) – колишній дитячий актор епохи німого кіно.

Народився під час Першої світової війни, і вже без батька, Філіп втратив матір та п’ятьох своїх братів і сестер, коли німецький снаряд зруйнував їхній будинок. У момент трагедії хлопчику було лише два дні від народження, його ледь вдалося врятувати, у підвалі будинку його бабусі. Його усиновила пані Едіт Де Лейсі, яка співпрацювала з жіночою мобільною лікарнею США за кордоном (U.S. Woman's Overseas Hospital). Після закінчення війни пані Де Лейсі привезла Філіпа до Америки, де його вражаюча зовнішність незабаром відкрила йому можливості моделі для реклами в журналах. Завдяки моделінгу на нього звернули увагу в Голлівуді, і в чотири роки він з’явився в своєму першому фільмі в епізодичній ролі.

Історія дитинства Філіпа лягла в основу художньої дитячої книги «Маленький Філіп з Бельгії», написаної Маделін Брандейс як частина її серії «Діти світу».

У 1920-х роках Де Лейсі працював фрілансером на кілька студій, але здебільшого на Paramount. У 1924 році він зіграв роль Майкла Дарлінга в класичній німій версії «Пітера Пена» з Бетті Бронсон. У десять років він зіграв молодого Дон Жуана у фільмі Джона Баррімора «Дон Жуан» (1926), а в 1927 році – молодого принца Карла Генріха у незабутньому фільмі Ернста Любіча «Студентський принц в старому Гейдельберзі», де також знялися Рамон Новарро та Норма Ширер. Також у 1927 році він знявся з Гретою Гарбо та Джоном Гілбертом у фільмі «Любов» – оновленій версії роману Толстого «Анна Кареніна», де він зіграв молодого сина Анни, Серьожу Кареніна. З приходом ери звукового кіно акторська кар’єра Де Лейсі занепадала, і він ніколи не перейшов від дитячого актора до дорослого. Окрім фільмів, Де Лейсі також працював у театрі. Однак він втратив свою хлоп’ячу чарівність до початку підліткового віку і покинув кіно на початку 1930-х.

Де Лейсі зосередився на виробництві фільмів як продюсер, режисер і оператор. Він став помічником режисера Луї Де Рошмона і працював з ним у фільмі 1940 року «Ремпарти, які ми охороняємо». Згодом він став керівником у рекламному агентстві J. Walter Thompson, де працював понад 25 років. Першою роботою Де Лейсі у 1942 році була посада редактора-асистента у пропагандистському фільмі для збройних сил США «Ми – морські піхотинці». Радіо- та телевізійний ведучий Вестбрук Ван Ворхіс забезпечив закадровий голос для цього документального фільму, який фактично був повноцінним фільмом про бойові дії. У 1944 році Де Лейсі брав участь в іншому документальному фільмі, цього разу для ВМС США, знятому на борту авіаносця «Йорктаун». Закадровий голос у цьому документальному фільмі належав акторам Роберту Тейлору (який на той час був лейтенантом ВМС) і Шарлю Буає, який озвучив французькою мовою. Де Лейсі був оператором у фільмі «Борчиня леді» і йому допомагали троє реальних командирів ВМС. Цей фільм отримав премію «Оскар» за найкращий документальний фільм 1945 року. У 1950 році Де Лейсі спробував себе в режисурі телевізійної серії, а також став менеджером місцевої голлівудської телевізійної станції.

Найбільш значущі роботи (Philippe De Lacy)

Вся фільмографія (Philippe De Lacy)