(Jean-François Deniau)

Жан-Франсуа Деніо (31 жовтня 1928 — 24 січня 2007) був французьким політиком, дипломатом, есеїстом і новелістом. До 1998 року він був членом Союзу за французьку демократію (UDF).

У 1958 році він став директором з міжнародних відносин Європейської комісії. Він був автором передмови до Римського договору. У 1963 році він був призначений послом Франції в Мавританії, а в 1967 році став одним із французьких європейських комісарів у складі комісії Рея, а з 1970 року — членом комісії Малфатті. Він відповідав за переговори про вступ Великої Британії, Республіки Ірландія, Данії та Норвегії, а також за допомогу країнам, що розвиваються.

У 1973 році він увійшов до уряду П’єра Мессмера як державний секретар з питань співпраці, а згодом був призначений державним секретарем Міністерства сільського господарства та сільського розвитку в уряді Жака Ширака, сформованому після обрання Валері Жискар д'Естена президентом Французької Республіки в 1974 році. У 1976 році Ж. Ф. Деніо став послом Франції в Мадриді на прохання нового короля Хуана Карлоса, з яким він затоваришував під час регат. Деніо відігравав активну роль радника короля та уряду під час демократичного переходу Іспанії після смерті генерала Франко.

У вересні 1977 року Жан-Франсуа Деніо був призначений державним секретарем Міністерства закордонних справ в уряді Раймона Барре, потім міністром закордонної торгівлі (1978), і, нарешті, міністром адміністративної реформи в останньому уряді Раймона Барре (1981).

З 1978 по 1981 та з 1986 по 1997 роки він був членом парламенту Франції.

9 квітня 1992 року він був обраний до Французької академії.

Помер у Парижі у 2007 році у віці 78 років.