Марія Розарія Омаджо (Maria Rosaria Omaggio) - відома з робіт у таких проектах: «Nightmare City» (1980), «Incubo sulla città contaminata» (1980), «The Adventures of Hercules» (1985), «Пригоди Геркулеса» (1985), «La segretaria privata di mio padre» (1976),
Марія Розарія Оміджо (Рим, 1954 – 2024) була однією з найуніверсальніших особистостей в італійському шоу-бізнесі, яка успішно працювала в кіно, телебаченні, театрі та літературі. Походженням з Неаполя, вона здобула популярність у дуже юному віці, беручи участь у шоу Canzonissima (1973-74), яке стало трампліном, що зробило її відомою в кожному домі та іконою краси (вона з'являлася на обкладинках таких відомих видань, як Playboy і Playmen).
Свій дебют у кіно вона здійснила у 1976 році у фільмах у жанрі "poliziotteschi" (італійські кримінальні трилери) "Рим, озброєний до зубів" та "Поліцейський у джинсах". Її фільмографія багата та різноманітна, включає міжнародні колаборації та ролі в фільмах режисерів, таких як Вуді Аллен ("В Рим з любов'ю"). Пік її творчої зрілості припав на час, коли вона зіграла Оріану Фаллачі у фільмі Анджея Вайди "Валенса: Людина надії" (2013). За цю роль вона отримала премію Pasinetti на Венеційському кінофестивалі та премію імені Оріани Фаллачі, яка була присуджена їй за надзвичайну схожість та переконливе відтворення образу журналістки.
У телебаченні вона знімалася у численних успішних драматичних серіалах, від "Edera" та "Caro maestro" до міжнародних виробництв, таких як іспанський серіал "La sonata del silencio".
Театр був для неї місцем експериментів та творчого вираження. Вона грала видатні жіночі образи, такі як Елеонора Дузе та Дідо, представляючи на сцені тексти таких відомих авторів, як Гольдоні, Сенека, Гарсія Маркес та Італо Кальвіно. Вона також зарекомендувала себе як режисер та перекладач (зокрема, працювала над постановкою "Балкону Голди").
Окрім своєї творчої кар'єри, Оміджо була глибоко віддана гуманітарним цілям, будучи добровольським амбасадором ЮНІСЕФ в Італії, і ініціювала такі проєкти, як "Театр для ЮНІСЕФ". Маючи глибоку духовність та інтерес до східних дисциплін, вона також була досвідченим інструктором тайцзіцюань.
Вона померла в Римі у червні 2024 року, і світ культури попрощався з нею з теплом та повагою. Згідно з її побажаннями, її прах було розсіяно в морі біля Остії, що увічнило незмінний зв'язок з її Батьківщиною та свободою.