Бріджит О'Шоннессі звертається в детективне бюро Майлза Арчера та Сема Спейда, щоби простежити за Ферсбі, який нібито втік з сестрою О'Шоннессі. У першу ж ніч стеження Майлз Арчер убитий з пістолета. Незабаром, Ферсбі знаходять мертвим і підозра у другому вбивстві падає на Спейда, проте поліцейські не готові пред'являти йому звинувачення...

Що залишилося за кадром

Екранізація однойменного роману Дешіла Хеммета (1930 рік).
Період виробництва: 9 червня – 18 липня 1941 року.
Джон Х'юстон, отримавши свій перший режисерський проєкт, не надто вдавався до вигадок; шанувальники роману зазначають, що весь фільм – практично дословне, сцена за сценою, відтворення літературного оригіналу. Зате він ретельно продумав кожну мізансцену, кожен рух камери та кожен довгий план. Бездоганна майстерність Х'юстона та оператора Артура Ідісона можна помітити хоча б у семихвилинному плані, де камера спочатку слідує за Спейдом і Гатманом з кімнати в кімнату, потім спускається вниз довгим коридором, щоб перейти до вітальні, а потім панорамно рухається зліва направо та зупиняється на обличчі Спейда, де видно вплив алкоголю. На репетицію цієї сцени пішло два дні.
Роль Бриджид О'Шонесі пропонували 27-річній Джеральдін Фіцджеральд. Керівництву студії справді хотілося отримати на цю роль маловідому акторку. Але Джеральдин відмовилася від ролі, і, як не дивно, її отримала кінозірка Мері Астор. Іншими кандидатами на цю роль були Олів Де Хевленд, Ріта Гейворт та Інгрід Бергман.
Для фільму було виготовлено дві статуетки "Мальтійського сокола" – одну з них Хамфрі Боґарт випадково впустив під час зйомок.
У одній із сцен ми бачимо пошкоджений плакат до фільму "Закрути свою подружку" (1938), у якому головну роль зіграв Гамфрі Богарт.
Остаточне посилання на Шекспіра запропонував Гамфрі Богарт.
Кульмінаційна сутичка п'яти головних героїв триває близько 20 хвилин, тобто одну п'яту частину всього фільму. Сцену репетирували цілий тиждень, за винятком одного дня – зйомки відбулися 4 липня.
Класичну фразу Хамфрі Богарта про те, що мальтійський сокол зроблений "з того ж матеріалу, з якого складаються мрії", Американський кіноінститут включив до списку 14 найвідоміших цитат в історії кіно.
Робоча назва фільму була "«Джентльмен з Фріско»".
Вихід фільму на екрани довелося відкласти через те, що захисники громадської моралі наполягали на пом'якшенні лайки, яка виривається з уст Спейда, а також на приглушенні нетрадиційної орієнтації Товстуна, Кайро та Вілмера (на яку прямо вказується в книзі).
Роберт Сербер у своїх спогадах стверджував, що назвав атомну бомбу, скинуту на Нагасакі, "товстуном" на честь одного з персонажів фільму "Мальтійський сокол".
Роль макгаффіна (цінного предмета, за яким полюють персонажі) відведена статуетці сокола, інкрустованій діамантами. Художник фільму створив цей реквізит на основі кубка графа Кніпхаузена з колекції Чатсуорт-хауса (виготовлений у 1697 році).
Скульптурка сокола, виготовлена для фільму, у 2013 році була продана на аукціоні за понад 4 мільйони доларів США.
Епізодичну роль пораненого капітана, який приніс статуетку сокола до офісу Спейда, зіграв батько режисера – Волтер Х'юстон. Він не отримав жодної копійки за свою участь у зйомках.
У майже всіх сценах, де з'являється героїня Мері Астор, є візуальні натяки на те, що її чекає ув'язнення. То вона носить смугасту піжаму, але на неї падають смуги світла від жалюзі, прути решітки нагадують малюнок на меблях і т.д.

Вам сподобався фільм?