Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу
Dr. Strangelove or: How I Learned to Stop Worrying and Love the Bomb (1964)
Бюджет
$1 800 000
Збори
$9 446 088
Режисер
Сценарій
Пітер Джордж
Автор
Композитор
Продюсер
Актори
Пітер Селлерс
Group Capt. Lionel Mandrake / President Merkin Muffley / Dr. Strangelove
Джордж К. Скотт
General 'Buck' Turgidson
Стерлінг Хайден
Brigadier General Jack D. Ripper
Кінан Вінн
Colonel Bat Guano
Слім Пікенс
Major "King" Kong
Петро Буль
Botschafter De Sadesky
Джеймс Ерл Джонс
Lt. Lothar Zogg
Трейсі Рід
Miss Scott
Короткий зміст
Американський генерал-самодур Джек Д. Ріппер переконується, що комуністи планують атаку на біологічні рідини громадян США, і без дозводу відправляє ескадрилью ядерних бомбардувальників до Радянського Союзу. У Вашингтоні президент Меркін Маффлі збирає своїх радників у командному центрі Пентагону, щоб знайти спосіб відкликати літаки, тоді як британський офіцер на базі Ріппера намагається виманити з генерала код скасування наказу. Ситуація стає ще критичнішою, коли радянський посол повідомляє, що його країна створила автоматичну систему відплати, яку неможливо вимкнути.
Стенлі Кубрик виступив режисером і співавтором сценарію разом із Террі Саутерном та Пітером Джорджем, адаптувавши роман Джорджа «Червона тривога» 1958 року. Це була сьома режисерська робота Кубрика, що йшла після стрічки «Лоліта» та перед фільмом «2001: Космічна Одіссея». Пітер Селлерс виконав три ролі, зокрема й головного героя; також у фільмі знялися Джордж К. Скотт, Стерлінг Хайден, Кінан Вінн, Слім Пікенс та Петро Буль.
Стрічка вийшла у 1964 році, а її тривалість становить 95 хвилин. Бюджет фільму склав близько 2 мільйонів доларів, а світові касові збори сягнули приблизно 9 мільйонів доларів. Рейтинг IMDb становить 8,3 з 10 на основі близько 550 000 голосів, а рейтинг TMDB — 8,1 з 10 за результатами приблизно 6 300 голосів. Оцінка критиків, яка становить 9,5 з 10 на основі 98 відгуків, виявилася вищою за обидва показники глядачів.
Що залишилося за кадром
- План Стренджлава про захист людства у шахтах – це відсилання до пропозицій Нельсона Рокфеллера, Едварда Теллера, Германа Кана та Честера Е. Холіфілда щодо витрати мільярдів доларів на будівництво загальнонаціональної мережі підземних укриттів, які могли б вмістити мільйони людей. Військові "перевірки на надійність" і папка з написом "мегасмерть" (термін, введений Каном, який означає кількість мільйонів убитих людей), яку Тьорджидсон притискає до грудей – також є алюзіями на Кана.
- Вважаючи, що касовий успіх настільки ризикованому проєкту може принести лише участь Селлерса, Columbia Pictures наполягла відвести йому у фільмі одразу кілька ролей, як це було зроблено, наприклад, у фільмі 1959 року «Ревіння миші». Кубрик погодився з вимогою, враховуючи, що «таке грубе і гротескне положення є неодмінною умовою для комерційного успіху».
- Хвороба доктора Стренджлава, відома як синдром чужої руки, після прем'єри фільму також почала називатися "Синдромом доктора Стренджлава".
- У зв'язку з відсутністю співпраці з боку Пентагону у створенні фільму, дизайнери були змушені, наскільки це було можливо, реконструювати інтер'єр бомбардувальника, використовуючи інформацію з авіаційних журналів. Все було відтворено настільки точно, що у ВПС виникли побоювання, ніби творці фільму отримали секретну інформацію про бомбардувальник, вдавшись до шпигунства. У деяких кадрах, де показаний політ бомбардувальника над полярними льодами на шляху до Росії (модель на фоні заздалегідь відзнятого відео), на снігу видно тінь літака B-17, з якого велася зйомка заднього плану.
- Після повернення з Великобританії до США після зйомок «Лоліти» Кубрика стала все більше захоплювати тема ядерної війни. Він став підписуватися на журнали про озброєння, а до 1963 року зібрав близько вісімдесяти книг про ядерну стратегію. В цей час Аластер Бакен, президент Міжнародного інституту стратегічних досліджень, рекомендує йому книгу Пітера Джорджа «Червона загроза». Роман, який отримав високу оцінку спеціаліста з теорії ігор та майбутнього лауреата Нобелівської премії з економіки Томаса Шелінга, так вразив Кубрика, що він негайно купив права на екранізацію.
- Перший передпрем'єрний показ фільму був запланований на 22 листопада 1963 року – у день вбивства Кеннеді. Сама прем'єра мала відбутися в грудні, але вихід фільму було перенесено на кінець січня 1964 року, оскільки було вирішено, що аудиторія до цього часу не буде готова до такого фільму.
- У фільмі Селлерс зіграв лише три з чотирьох ролей, написаних для нього. Йому було призначено роль майора авіації Дж. Т. "Кінг" Конга, командира бомбардувальника B-52 Stratofortress, але з самого початку Селлерс не надто охоче ставився до цієї ролі. Він відчував, що навантаження буде занадто великим, і хвилювався, що не зможе належним чином відтворити техаський акцент персонажа. Кубрик попросив сценариста фільму Террі Саузерна, який виріс у Техасі, записати на касету голос Конга з відповідним діалектом. Прослуховування касети Саузерна допомогло Селлерсу говорити з правильним акцентом, і тоді почалися зйомки сцен у літаку. Але незабаром Селлерс підвернув ногу і не зміг працювати у тісному відсіку. В результаті роль зіграв Слім Пікенс.
- Більш точний переклад слова "worry" – це "переживати". Назва фільму є пародією на назву книги Дейла Карнегі "Як припинити переживати і почати жити".
- На думку деяких ветеранів Стратегічного авіаційного командування США, саме фільм "Доктор Стрейнджлов" найточніше відображає реалії цієї організації.
- Спочатку фільм закінчувався сценою, в якій усі присутні у Військовій кімнаті влаштовують битву з тортами, проте після попереднього показу Кубрик вирізав цей фрагмент. В інтерв'ю 1969 року він пояснював: "Я вирішив, що це був фарс, який не відповідає сатиричному характеру решти фільму". Також однією з можливих причин, чому було вирішено прибрати сцену з битвою на тортах, є момент, коли Терджідсон вигукує щодо торту, який влучив у Президента: "Панове! Наш шановний президент був уражений у розквіті сил!". Редактор Ентоні Харві стверджував, що якби сцена залишилася, компанія Columbia Pictures була б в жаху, вважаючи це образою Президента та його сім'ї. Ці кадри збереглися в архівах Британського інституту кіно.
- Наприкінці фільму, який показує початок ядерної війни, використовувалися документальні кадри атомного бомбардування Хіросіми та Нагасакі, випробування ядерної бомби "Трініті", операції "Перехрестя" на атолі Бікіні, операції "Пісковик", операції "Redwing" і операції "Плющ". У деяких кадрах чітко видно військові кораблі, які використовувалися як цілі, серед них – важкий німецький крейсер "Принц Ойген". Ідея використати пісню "We'll Meet Again" під кадри апокаліпсису належить другу Пітера Селлерса, Спайку Міллігану.
- Серед робочих назв картини були "Доктор Судного дня, або Як розпочати Третю світову війну, навіть не намагаючись" (англ. Dr. Doomsday or: How to Start World War III Without Even Trying), а також "Секрети використання урану від доктора Стренджлава та дивовижна бомба" (англ. Dr. Strangelove’s Secret Uses of Uranus, and Wonderful Bomb).
- Виробництво фільму розпочалося в жовтні 1962 року. Зйомки проходили у кіностудії Shepperton Studios поблизу Лондона, оскільки П’єр Селлерс на той час перебував у тривалому процесі розлучення, і за його наполяганням зйомки відбувалися в Англії. Кубрик із задоволенням погодився на цю умову, оскільки не хотів знімати фільм у США і вважав, що там йому не знайти такої кіностудії, як в Англії. Декорації займали три основні павільйони: військова кімната у Пентагоні, салон бомбардувальника B-52 Stratofortress та кабінет Ріппера, а для зйомок військової бази використовувалася будівля студії.
- Радянський посол Олексій Д. Садецький – ім'я персонажа було обрано через схожість з маркізом де Садом.
- Біограф Кубрика Джон Бакстер у документальному фільмі «Inside the Making of Dr. Strangelove» розповідав: «Як виявилося, Пікенс ніколи не покидав межі США. Він поспішав отримати свій паспорт. Коли він приїхав на знімальний майданчик, хтось сказав: «Боже, він приїхав у [ковбойському] костюмі!», не розуміючи, що він завжди так одягнений — у ковбойському капелюсі, куртці з бахромою і в ковбойських чоботях, — і що він не намагався зображувати персонажа — він у такий манері розмовляв.»
- Фільм знято за мотивами роману Пітера Джорджа «Червона тривога» (Red Alert, 1958).
- Сellers імпровізував більшість діалогів разом з Кубриком до початку зйомок, щоб ці імпровізовані репліки увійшли в остаточний варіант сценарію.
- Під час зйомок Кубрик дізнався, що паралельно з його проєктом знімається інший фільм з ідентичною тематикою, проте більш похмурий і реалістичний, — «Система безпеки» Сідні Люмета, тому він побоювався за касові збори, особливо якщо його фільм вийшов би на екрани другим. Кубрика найбільше турбувало, що в головних ролях фільму Люмета, який на той час зняв «12 розгніваних чоловіків», були актори першої величини — Генрі Фонда в ролі Президента США та Волтер Меттау в ролі його радника, професора Гротшиля. Роман 1962 року Юджина Бердика та Гарві Вілера «Система безпеки», за яким і зняли однойменний фільм, настільки був схожий на «Червону загрозу», що Пітер Джордж подав до суду на творців за звинуваченням у плагіаті, проте справу було врегульовано позасудово. Зрештою, картина «Система безпеки» вийшла на вісім місяців пізніше «Доктора Стрейнджлава», отримавши позитивні відгуки критиків, проте не принісши творцям великого прибутку.
- Полковник Джек Д. Ріппер – персонаж, ім'я якого було обрано з огляду на схожість зі іменем Джека-Північтеля (Jack the Ripper).
- Через рік після виходу фільму на екрани, американський письменник-фантаст Філіп Дік написав роман "Доктор Бладмен, або Як ми жили після бомби", сюжет і назва якого були натхненні стрічкою Кубрика: похмурий світ 1970-х років, що існував після ядерної війни.
- Капітан Лайонел Мандрейк – англійське прізвище "Мандрейк" означає "мандрагора", рослина, чий корінь нагадує людську фігуру.
- Зйомки завершилися 23 квітня 1963 року, однак попередній монтаж фільму викликав збентеження у творчої групи. В результаті, при бюджеті майже в 2 мільйони доларів, значна частина коштів пішла на монтаж, яким Кубрик займався протягом 8 місяців.
- Під час зйомок фільму Селлерс імітував симптоми застуди, щоб підкреслити слабкість характеру Маффлі. Це викликало сміх серед знімальної групи, що призвело до кількох невдалих дублів. Зрештою, Кубрик вирішив відмовитися від цієї деталі, вважаючи, що президент США повинен виглядати серйозно.
- В одній із сцен, що показують атаку морських піхотинців на базу генерала Ріппера, бої відбуваються на фоні плакату "Мир – наша професія", який є девізом Стратегічного авіаційного командування США.
- Прототипом для Стрейнджлава послужили: стратег корпорації RAND Герман Кан, математик і один з провідних розробників Манхеттенського проєкту Джон фон Нейман, німецький вчений Вернер фон Браун, «батько термоядерної зброї» Едвард Теллер, а також Доктор Земпф — герой попереднього фільму Кубрика «Лоліта», зіграний тим же Селлерсом. На акцент вплинув австрійсько-американський фотограф Віджі, який працював на Кубрика як спеціальний консультант з фотографічних ефектів. Існує також поширена думка про те, що прототипом для персонажа послужив Генрі Кіссінджер, однак Кубрик і Селлерс заперечували це. Насправді Кіссінджер став радником Президента лише в 1969 році.
- Прізвище президента США Маффлі можна перекласти як "бурмотіння під ніс".
- У співпраці з Джорджем режисер починає писати сценарій на основі книги. На ранньому етапі роботи з Кубриком обговорював проєкт його давній приятель Джеймс Б. Харріс, який вважав, що анархічний гумор у фільмі буде помилкою. Незабаром вони полюбовно вирішили розірвати діловий союз. З самого початку Кубрик вважав неприйнятним безкомпромісно серйозний тон роману. «Ми почали валяти дурня, — згадував Харріс. — „А що, якщо вони проголодаються, подзвонять у закусочну, і на командний пункт прийде офіціант у фартусі і буде питати, кому який сендвіч?“ І всі, звичайно, стали реготати». Після прийняття рішення робити комедію Кубрик запросив на зйомки як співавтора Террі Саузерна, автора сатиричної новели «Магічний християнин» — книги, яку Кубрику подарував Пітер Селлерс. Під час роботи Кубрик і Джордж проводили короткі консультації з Томасом Шелінгом, а пізніше — з Германом Каном.
- Під час зйомок, Кубрік і Скотт мали різні погляди щодо деяких сцен, тому конфлікти виникали досить часто. Після завершення роботи, Скотт поклявся більше ніколи не працювати з Кубриком. Попри це, Скотт, як досвідчений шахіст, дуже поважав режисера за його майстерність гри в шахи, в які вони часто грали на знімальному майданчику.
- У сцени, де майор Конг читає вміст секретного запасу, в оригіналі діалог звучав так: "Черт, з таким обладнанням чоловікові світить чудові вихідні в Далласі!" Оскільки незадовго до прем'єри фільму в Далласі був убитий президент Кеннеді, цю сцену переозвучили на "Вегас", однак, за рухами губ цілком можна прочитати слово "Даллас".
- Цікаво, що ідея "Машини Судного Дня" була запозичена Кобріком з проєктів кобальтової бомби Лео Сільярда, а також реальної термоядерної зброї типу Теллера-Улама.
- Зовнішній вигляд Стрейнджлава перегукується з божевільним винахідником Ротвангом з кінофільму Фріца Ланга «Метрополіс»: чорна рукавичка на одній руці та скуйовджене волосся. Чорну рукавичку Стрейнджлава запропонував Кубрик, але Селлерс змусив рукавичку жити власним життям.
- Для правдоподібної гри президента Меркіна Маффлі, Селлерс пом'якшив свій англійський акцент, зробивши його схожим на говір американця з Середнього Заходу. Він черпав натхнення для цієї ролі в образі Едлая Стівенсона, колишнього губернатора штату Іллінойс, кандидата на посаду президента США від Демократичної партії у 1952 та 1956 роках, постійного представника США при ООН під час Карибської кризи.
- Полковник "Бет" Гуано – це таке прізвисько та ім'я, яке разом перекладається як "навоз кажана".
- Доктор Стрейнджелав – це прізвище, яке в перекладі з англійської означає "дивне кохання". З розмов інших персонажів стає зрозуміло, що до отримання американського громадянства доктора називали Мерквюрдиглибе, що означає те саме по-німецьки.
- Відразу після того, як Селлерс пошкодив ногу, роль Дж. Т. «Кінг» Конга (яку він також мав зіграти крім трьох інших) була запропонована Джону Вейну, але той негайно відмовився. Також на цю роль розглядався Ден Блоккер — популярний на той час телевізійний актор, але, за словами Террі Саузерна, агент Блоккера відкинув сценарій як «надто комуністичний» («too pinko» — у США в роки Холодної війни: людина, яка відчуває симпатії до комунізму). В результаті роль отримав Слім Пікенс, з уже усталеним амплуа ковбоя, тим більше що він вже працював з Кубриком під час зйомок «Однооких валетів» — фільму, режисером якого Кубрик був на стадії підготовки.
- У 1989 році фільм був внесений до Національного реєстру фільмів Сполучених Штатів як "має культурну цінність".
- Над дизайном Військової Кімнати працював Кен Адам. У результаті вийшло величезне приміщення в дусі експресіонізму (40 м у довжину, 30 м у ширину, а висота стель становила 11 м), що свідчило про бомбосховище з трикутною формою (на думку Кубрика, такий вид бункера був найбільш стійким до вибухів). З одного боку Кімнати знаходилися гігантські стратегічні карти, що відбивалися в блискучій чорній підлозі, в центрі – круглий стіл діаметром у 7 метрів, освітлений зверху лампами, що нагадував стіл для гри в покер. Кубрик наполягав на тому, щоб покрити його зеленим сукном для посилення «враження, що вони грають» за долі світу, проте таке дотепне рішення навряд чи було помітним у чорно-білому фільмі. Величезні карти викреслили у художньому відділі, збільшили до розміру 3 на 4 фути, потім збільшили фотографічним способом, наклеїли на фанерні щити та наклали зверху плексиглас. Для умовних позначень у фанері, на яку були наклеєні карти, були прорізані отвори, а ззаду поміщені 75-ватні лампочки заливаючого світла з автоматичним круговим перемиканням.
- Майор Дж. Т. "Кінг" Конг – це персонаж, ім'я якого було обрано через схожість зі звуковим образом імені "Кінг-Конг".
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
