Співаючи під дощем
Короткий зміст
Події фільму «Співаючи під дощем» розгортаються в Голлівуді кінця 1920-х років, коли епоха німого кіно поступається місцем звуковому. Дон Локвуд — популярна зірка німих стрічок, чий успіх тісно пов'язаний із партнеркою по кадру Ліною Ламонт; студія постійно зводить їх на екрані як романтичну пару. Однак із появою звукового кіно тонкий і різкий голос Ліни ставить під загрозу як її кар'єру, так і новий проєкт студії. Друг Дона, Козмо Браун, вигадує спосіб, як врятувати фільм, і до цієї справи долучається молода артистка Кеті Селден. Дон, який вважав, що слави та багатства цілком достатньо, під впливом почуттів до Кеті переосмислює свої життєві та професійні пріоритети.
Режисерами стрічки виступили Стенлі Донен та Джин Келлі, сценарій написали Адольф Грін і Бетті Комден, а продюсером від Metro-Goldwyn-Mayer став Артур Фрід. Це третя з шістнадцяти стрічок, що були зняті Доненом, після «Королівського весілля» та перед «Seven Brides for Seven Brothers». Джин Келлі, який також виступив режисером, виконав роль Дона Локвуда; також у фільмі знялися Дональд О'Коннор у ролі Козмо Брауна, Деббі Рейнольдс як Кеті Селден та Жан Хаген у ролі Ліни Ламонт. У титрах цієї масштабної постановки зазначено 203 акторів та 85 членів знімальної групи.
Бюджет фільму «Співаючи під дощем» становив близько 3 мільйонів доларів, а світові касові збори досягли приблизно 2 мільйонів доларів. Стрічка має рейтинг 8,3 на IMDb (за результатами 281 000 голосів) та 8,1 на TMDB (за 3 622 голосами). Оцінка кінокритиків становить 9,8 на основі 78 відгуків, що є вищим за показники обох глядацьких рейтингів.
Що залишилося за кадром
- Період зйомок: 18 червня – 21 листопада 1951, 26 грудня 1951 (додаткові зйомки).
- Спочатку для фільму Стенлі Донена були написані всі пісні. Потім створювався сценарій, з таким урахуванням, щоб пісні органічно ввійшли в нього.
- Після того, як Джин Келлі виконав знаменитий танець під дощем, він схопив запалення легень.
- Джин Келлі образив Деббі Рейнольдс, заявивши, що вона абсолютно не вміє танцювати. На щастя, на знімальному майданчику опинився Фред Астер, який застав Рейнольдс, що ревла під фортепіано. Він і допоміг їй вивчити танці для фільму.
- Студія MGM хотіла запросити на головну роль Говарда Кіла.
- Під час роботи над фільмом знімальні дні іноді тривали по 19 годин.
- Саме прихід звуку в кіно опосередковано надихнув сценаристів фільму. Річ у тому, що свого часу вони викупили будинок у однієї голлівудської зірки німого кіно, яка також стала жертвою нової епохи в кінематографі.
- Студія MGM розраховувала вкластися в бюджет у $665 тисяч. Але одні лише костюми Волтера Планкетта коштували $157 тисяч, а бюджет і взагалі зріс до $2.5 мільйонів. Всі ці інвестиції, втім, обернулися колосальним прибутком у прокаті.
- Оригінальні негативи фільму загинули у вогні.
- В одній із перших версій сценарію фільму музичний номер «Singin' in the Rain» виконувався всіма трьома головними героями — Доном, Кеті та Космо, коли вони поверталися з провального тестового перегляду їхнього звукового фільму.
- Фільм спочатку задумувався як ремейк стрічки «Надлишковий багаж» (1928). А початкові титри відсилають до «Голлівудського ревю» (1929).
- Роль Космо Брауна сценаристи писали з розрахунку на Оскара Леванта. Проте зіграв її Дональд О’Коннор.
- Дощ був створений з води та молока. В кадрі він виглядав ідеально, але під час зйомок через такий «дощ» зіпсувався вовняний костюм Джина Келлі.
- Більшість костюмів, у яких з’являється на екрані Джин Келлі, пародіюють його власні ролі у фільмах «Три мушкетери» (1948), «Пірат» (1948), «Пісня в серці» (1948), «Американець у Парижі» (1951) та інших.
- Деякі костюми з фільму Стенлі Донен використав на зйомках іншої своєї стрічки – «Глибоко в моєму серці» (1954).
- Дональд О’Коннор розповідав, що Джин Келлі на зйомках був далекий від образу чуйного старшого товариша. Він славився тиранічними замашками, і протягом перших же тижнів О’Коннор на собі відчув, якою є найменша помилка в присутності Келлі.
- Для 19-річної Деббі Рейнольдс, яка вже зіграла в кіно кілька ролей, цей фільм мав стати проривом у кар’єрі. Щоб не спізнитися на зйомки, Деббі, яка в той час жила з батьками, мусила вставати о 4-й ранку і вирушати на студію на трьох різних автобусах. Іноді вона досипала прямо на знімальному майданчику. Крім того, вона так віддавалася на зйомках, що під час постановки танців у неї лопалися кровоносні судини на ногах. Пізніше Рейнольдс розповідала, що зйомки в цьому фільмі та виносити дитину – дві найвиснажливіші речі, які їй довелося пережити.
- Саме завдяки своїй молодості Деббі Рейнольдс отримала роль Кеті Селден. Студії MGM дуже хотілося запросити когось більш відомого, наприклад Джуді Гарленд, Джун Аллісон або Джейн Пауелл, але їх усіх вважали «занадто старими» для ролі Кеті.
- Крах Ліни Ламонт, зірки німого кіно, яка не змогла пристосуватися до приходу звуку, лише на екрані виглядав комедією. Насправді, звук у кіно зруйнував не одну кар’єру. Так, Джин Келлі провів кілька бесід з Бастером Кітоном, щоб краще зрозуміти, яким ударом звук став для зірки «німої комедії».
- У фільмі можна знайти низку пародій на голлівудських зірок «німого» періоду. Так, Зельда Зендерс – це пародія на Клару Боу, Ольга Мара – на Полу Негрі. А барон де ла Ма де ла Тулон – це натяк на маркіза Анрі де ла Фалеса, чоловіка Глорії Суенсон.
- Сиду Черіссу довелося навчитися курити – спеціально для сцени «рокового» танцю.
- Деякі геги були засновані на смішних спогадах костюмера Волтера Планкетта, який починав кар’єру в 1929 році – в період зародження звукового кіно.
- Одна зі сцен між Джином Келлі та Джин Хейген заснована на схожій сцені між Бібі Деніелс та Джоном Боулсом у фільмі «Ріо Рита» (1929).
- Образ Ліни Ламонт Адольф Грін і Бетті Комден списали з актриси Джуді Голлідей, з якою вони колись працювали в нічних клубах у складі комічного квартету «The Revuers». Була навіть ідея запросити на роль Ліни саму Голлідей, але акторка після виходу скандального фільму «Народжена вчора» (1950) перебувала в полі зору ФБР (через сюжет творців стрічки звинуватили в симпатіях до комунізму).
- Німий чорно-білий фільм з Доном і Ліною в головних ролях, чия прем’єра показана на початку, насправді є вирізкою з реального фільму «Три мушкетери» (1948), де Джин Келлі грав роль Д’Артаньяна. В реальності цей фільм кольоровий і звуковий, але для «Співають під дощем» з показаних відрізків прибрали звук і колір, а заодно в тих же декораціях було дознято кілька кадрів за участю Келлі та Джин Хейген. Але в деяких кадрах замість неї глядач бачить Лану Тернер, яка в «Мушкетерах» виконувала роль леді Вінтер.
- Під час постановки хореографії пісні «Make 'Em Laugh» Джин Келлі придумав Дональду О’Коннору кілька таких важких танцювальних трюків, що після завершення зйомки пісні останній цілий тиждень страждав від виснаження та опіків обличчя (які він отримав, коли в одній зі сцен пісні перекидався плашмя на килимі). Ситуацію погіршило те, що спочатку відзнятий дубль виявився в результаті нещасного випадку забракованим і О’Коннору, після короткого відпочинку, довелося робити все заново.
- За фільмом, Кеті (Деббі Рейнольдс) дублює безталантну акторку Ліну Лемонт (Джин Хейген). Однак насправді, майже всі пісні, які в кадрі виконала Рейнольдс, за кадром співала співачка Бетті Нойс. Лише в одній зі сцен Деббі сама співає пісню «Щаслива зірка».
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
