Велика ілюзія
Короткий зміст
Під час Першої світової війни двох французьких офіцерів збивають і беруть у полон у Німеччині. Капітан де Бульдьє походить з аристократії, тоді як лейтенант Марешаль — із робітничого класу. Перебуваючи в таборі разом з іншими французькими полоненими різних чинів і соціальних верств, вони ділять між собою обмежені ресурси та організовують дозвілля, стежачи за новинами з фронту. Герої працюють над підкопом, щоб втекти з табору, але перед реалізацією плану їх перевели в інше місце. Новою в'язницею стає фортеця під командуванням німецького офіцера фон Рауффенштейна — того самого, хто збив їхній літак. Він добре ставиться до полонених офіцерів, і між ним та аристократом де Бульдьє виникає зв'язок, який стає дедалі важче узгодити з військовим обов'язком.
Режисером фільму став Жан Ренуар, який також співписав сценарій разом із Чарльзом Спааком. Це найперша з п'яти представлених тут стрічок Ренуара, за якою йдуть «Правила гри», «The Southerner», «Le Carrosse d'or» та «French Cancan». Ролі Марешаля, де Бульдьє та фон Рауффенштейна виконали Жан Габен, П'єр Фресне та Еріх фон Штрогейм; серед 24 акторів у титрах також зазначені Діта Парло, Жульєн Каретт та Жорж Пекле. Продюсерами виступили Альберт Пінкович та Френк Ролмер.
Стрічка отримала високу оцінку критиків, які поставили їй 9,7/10 за результатами 74 відгуків, а також глядачів: рейтинг IMDb становить 8,1/10 на основі приблизно 41 000 голосів, а TMDB — 7,9/10 від 804 користувачів. Оцінки критиків помітно вищі за глядацькі, хоча всі три показники свідчать про широке визнання цієї французької військової драми.
Що залишилося за кадром
- Багато років вважалося, що оригінальна плівка була знищена у 1942 році під час авіанальоту союзників. Копії фільму були виявлені в 1958 році, і в 1960-х роках він знову вийшов на екрани. Пізніше стало відомо, що негатив був відправлений назад до Берліна для зберігання в Рейхсфільмархиві. У 1945 році, під час окупації Берліна, Рейхсфільмархів опинився в зоні, контрольованій радянськими військами, і був відправлений до Москви, у Держфільмофонд. Негатив повернувся до Франції в 1960-х роках, але понад 30 років лежав нерозпізнаним в архіві Тулузької кінотеки, оскільки ніхто не підозрював, що він зберігся. На початку 1990-х, коли розпочалося переміщення кінотеки до Національного кіноархіву Франції, негатив нарешті було ідентифіковано. Фільм, відновлений за допомогою цієї плівки компанією Rialto Pictures, вийшов на екрани в серпні 1999 року.
- Фільм був заборонений у Німеччині міністром нацистської пропаганди Йозефом Геббельсом, який назвав його "найбільшим кінематографічним ворогом" і закликав свого італійського колегу вчинити так само.
- Протягом багатьох років вважалося, що оригінальний негатив загинув у 1942 році під час авіанальоту Союзників. Пізніше з’ясувалося, що негатив був відправлений назад до Берліна для зберігання в Рейхсфільмархіві. У 1945 році при окупації Берліна Рейхсфільмархів опинився в зоні, контрольованій росіянами, і був відправлений до Москви в Держфільмофонд. Негатив повернувся до Франції в 1960-х, але понад 30 років пролежав неідентифікованим у сховищі Тулузької кінотеки, оскільки ніхто не підозрював, що він зберігся. На початку 1990-х, коли почалося переміщення кінотеки до Кіноархіву Франції, негатив нарешті був ідентифікований. Фільм, відновлений за допомогою компанії Rialto Pictures, вийшов на екрани в серпні 1999 року.
- Карті було надано номінацію на премію "Оскар" у категорії "Найкращий фільм року", хоча ця премія вручалася лише фільмам англійською мовою, а "Велика ілюзія" знята французькою.
- Незважаючи на успіх у глядачів, журі Венеційського фестивалю 1937 року все ж не наважилося присудити фільму Гран-прі (хоча, за деякими даними, фільм сподобався Муссоліні) і вигадало для нього спеціальний заохочувальний приз – за найкращий акторський ансамбль.
- За свідченням самого Ренуара, три роки він безуспішно шукав підтримки для свого проєкту, і, зрештою, довелося представити «Велику ілюзію» як пригодницький фільм про втечу з полону. Але навіть ті спонсори, яких Ренуару вдалося знайти, не вірили в успіх фільму, що позначилося на його фінансуванні.
- Спочатку роль Рауффенштайна призначалася актору та режисеру Луї Жуве, але, через інші зобов'язання, Жуве був змушений відмовитися. В результаті Ренуар запросив свого улюбленого кінорежисера Еріха фон Штрогейма, який, через нестачу можливостей у Голлівуді, опинився у Франції наприкінці 1936 року.
Схожі фільми
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
