Протягом довгої кар'єри мисливець за головами Ральф "Папа" Торсон затримав понад 5000 злочинців. Зараз, працюючи над затриманням утікачів в Іллінойсі, Техасі та Небрасці, на нього самого полює психопатичний вбивця.

Що залишилося за кадром

Через місяць після закінчення зйомок Стіву МакКвіну (він зіграв головного героя Ральфа Торсона) поставили діагноз «рак легень». Перші ознаки хвороби він відчув ще під час зйомок у Чикаго восени 1979 року. Зокрема, на зйомках сцени, де його герой біжить вулицею і повертає за ріг, після крику режисера «Знято!» він не вийшов з-за рогу. Його знайшли прямо за рогом, де актор стояв, притулившись до стіни будівлі та намагаючись віддихатися. МакКвін знімався практично в усіх трюкових сценах без дублерів. Його не стало 7 листопада 1980 року. МакКвіну було 50 років.
Коли Стів МакКвін приїхав на зйомки, його розмістили в пристойному готелі з усіма зручностями. Незабаром, однак, він з'ясував, що самі члени знімальної групи розмістилися в дешевому мотелі неподалік від місця зйомок. МакКвін негайно виписався з готелю і поселився в мотелі разом з іншими учасниками знімального процесу.
Ідея показати його героя поганим водієм належала самому Стіву Маккуїну, чия водійська майстерність була притчею.
Справжній Ральф Торсон, якого на екрані зобразив Стів Маккуїн, загинув під час вибуху замінованого автомобіля в 1991 році.
Показана у фільмі іграшкова залізниця — з колекції самого Стіва Маккуїна.
Роль Томмі Прайса, яку зіграв у фільмі ЛеВар Бертон, була прописана в сценарії для собаки, але Стіву Маккуїну так подобався Бертон як актор, що він попросив переписати роль під людину.
Під час бійки в житлі на палях герой Стіва Маккуїна застосовує нелетальну зброю калібру 36 мм, що стріляє мішечками з дробом. Такі шокери використовувалися для того, щоб зупинити людину, не завдаючи їй серйозних каліцтв. У наші дні з цією метою застосовується електричний розряд.
Багато що у фільмі є плодом уяви авторів сценарію, але основні події з життя головного героя показані вірно.
У зйомках сцени погоні на багатоярусній парковці було використано три автомобілі «Понтіак» моделі Grand Prix 1979 року випуску. Один із них рухнув у річку з висоти 17-го поверху (машину згодом дістали з води). Падіння автомобіля знімали 6-ма камерами, одна з яких була встановлена в гелікоптері, що завис неподалік.
Екшен-сцену в поїзді метро на естакаді в Чикаго знімали 10 днів у вересні 1979 року. Авторам фільму виділили поїзд, що складався з 7 вагонів, і обмежили часові рамки зйомок періодом з 9 години ранку до 3 з невеликою години дня. Герой Стіва Маккуїна (актор знімався без дублерів) перебував на даху поїзда, що рухався зі швидкістю понад 60 км/год.

Вам сподобався фільм?