Hinterlegte Nummern

Отже, щодо обіцяного світу тотальної доступності: ув’язнені в документальному фільмі Фаріни Мітчен можуть спілкуватися лише ненадійно, а доступ до комунікації нерівномірно розподілений між тими, хто перебуває за гратами, та тими, з ким вони прагнуть зв’язатися. «Якщо не зможеш до мене додзвонитися, – нагадує колишній в’язень своєму турецькому другу, який все ще у в’язниці, – спробуй ще раз. Я не можу тобі перетелефонувати». Таке ось правило в «бізнесі» в’язничної телефонної системи. Мітчен слухає своїх анонімізованих героїв, коли вони розмовляють телефоном, разом дивляться кримінальні серіали та планують наступний візит, а сама заповнює заяви на побачення. Схильність до помилок у форматі DV, використаному у фільмі, відображає цей світ крихкого спілкування, що так не відповідає сучасності – як, можна стверджувати, і вся в’язнична система, яка робить його необхідним.