Fais le mort !

Якщо і є людина, яку Меттью Лансіт не може викинути з голови, то це його дядько Гарві. Темні кола під очима, блідий, сліпий, з ампутованими ногами. Як і Гарві, режисер також страждає на діабет. Він тримає хворобу під контролем, але одне питання постійно його мучить: скільки ще залишилося? Його тривале (само)спостереження невпинно обертається навколо страхів перед немічністю та каліцтвою. Він переносить цей жах перед руйнуванням тіла на екран, постаючи в образі зомбі, вампіра, спустошеної постаті. Лансіт грайливо передбачає свій потенційний занепад, використовуючи цілий арсенал ефектів, які, як свідчать відеозаписи, з'явилися ще в його юності. Недарма слово «мертвий» (dead) у назві також нагадує слово «тато» (dad). Адже «Play Dead!» («Прикинься мертвим!») також є дослідженням його власної ролі батька.