Буремні стосунки Наполеона з Росією, включно з його лиховісною кампанією 1812 року, слугують тлом для заплутаного особистого життя двох аристократичних родин.

Що залишилося за кадром

Екранізація знаменитого роману Льва Толстого.
Марлон Брандо відмовився грати П’єра Безухова, оскільки не хотів працювати з Одрі Гепберн.
На роль П’єра Безухова Одрі Гепберн пропонувала Пітера Устинова, продюсер картини Діно Де Лаурентіс бачив у цій ролі Грегорі Пека, партнера Одрі Гепберн по «Римських канікулах». Режисер Кінг Відор був за Пола Скофілда, Стюарта Грейнджера або Річарда Бертона. Також розглядалися кандидатури Джино Черві, Массімо Серато, Себастьяна Кабота.
Через деякий час після виходу фільму Генрі Фонда зізнався в тому, що знав про значну різницю у віці між ним і його персонажем П’єром Безуховим і що знявся в картині тільки заради грошей.
Голоси актрис Мей Брітт і Аніти Екберг були дубльовані іншими людьми.
Перший варіант сценарію містив 506 сторінок, що в п’ять разів перевищує розмір середнього сценарію.
На початку квітня 1955 року Діно Де Лаурентіс і Кінг Відор запропонували головні ролі подружжю Мелу Ферреру та Одрі Гепберн.
Зйомки почалися 4 липня 1955 року і проходили в Італії, студійні епізоди знімали в Римі та в павільйоні на студії «Чинечітта», сцени переїзду — у Фелоніці (провінція Мантуя), масові батальні сцени — в Пінероло (провінція Турин), зимові сцени — у Фінляндії.
Гонорар Одрі Гепберн був найвищим, який коли-небудь отримувала акторка до цього часу. За дванадцять знімальних тижнів вона отримала 350 тисяч доларів; на повсякденні витрати — 500 доларів на тиждень, 27 500 доларів за кожний тиждень роботи понад знімальний план. Їй надавався автомобіль з водієм на двадцять чотири години на добу протягом усього періоду зйомок. Її схвалення мали отримати сценарій, акторський склад, оператор і гримери.
Коли Гепберн повідомили про її рекордний гонорар, вона скромно сказала своєму агенту Курту Фрінгсу: «Я не вартую цього. Це неможливо. Будь ласка, не говоріть нікому».
Через десятигодинний робочий день, викидень та загальну слабкість, Одрі пізніше говорила, що роль Наташі була найскладнішою в її житті.
Фредрік Марч пробувався на роль Кутузова.
Джеремі Бретт був обраний на роль Миколи Ростова частково тому, що був зовні схожий на свою екранну сестру Одрі Гепберн.
Одрі Гепберн попросила Юбера де Живанші зайнятися костюмами для Наташі Ростової, але він відмовився, оскільки вважав, що робота над "історичними" костюмами підірве авторитет лідера в сучасній моді, але він кілька разів прилітав до Риму, щоб оцінити вибір тканин і кольорів для туалетів Одрі у "Війні та мирi".
В якості масовиків у батальних сценах було задіяно від 5 до 8 тисяч італійських солдатів.
Більше 100 тисяч комплектів військової форми, костюмів і перук були виготовлені за оригінальними гравюрами та картинами епохи Наполеона.
На час зйомок батальних сцен продюсери найняли 65 лікарів, які були одягнені в солдатську форму і розсіяні по всій місцевості, щоб надати допомогу у випадку травмування когось із масовиків або каскадерів.
У сцені, коли Ростови запрошують князя Андрія вирушити з ними на полювання, Джеремі Бретт — єдиний з акторів, хто скаче на справжньому коні. Одрі Гепберн, Генрі Фонда, Мел Феррер, Беррі Джонс і Мей Брітт у всіх своїх крупних планах зняті на механічних конях.
Кінг Відор сам режисував епізод Бородинської битви, замість того, щоб передати його другому режисеру, як це робилося зазвичай.
Існують два різних варіанти головних титрів. Обидва англійською мовою. У першому склад виконавців розташований на нейтральному фоні, в іншому — на фоні фрагментів картин Наполеона перед його військами.
Арлін Даль була затверджена на роль Елен, але через хворобу її довелося замінити Анітою Екберг.
В епізоді, коли Наташа відвідує пораненого князя Андрія, використано запис відомого романсу «Гори, гори, моя зірко» у виконанні Георгія Виноградова, акомпанемент на гітарі — Олександр Іванов-Крамський.
Коли Наташа сидить біля ліжка вмираючого князя Андрія, обидві її руки лежать на колінах. У наступному кадрі, коли Коля входить до кімнати, її права рука знаходиться на верхівці стовпчика ліжка.
Незважаючи на те, що битва під Аустерліцем велася в грудні, дерева покриті зеленою листвою.
У кількох сценах фільму звучить мотив гімну «Боже, Царя збережи!», хоча він був написаний значно пізніше історичних подій, показаних у фільмі.
Уніформа російських офіцерів на початку фільму належить до 1812-го, а не до 1805 року. У 1805 р. в російській армії не було еполетів з бахромою, а були тільки погони.
У батальній сцені під Аустерліцем князь Андрій спішується, щоб взяти прапор у пораненого солдата, що падає. У наступному кадрі підстрелений солдат вдруге падає на коліна, коли князь Андрій підбігає до нього.
Після опери, коли Анатоль і Наташа зустрічаються, він підходить до неї ззаду і кладе ліву руку на плече. Наступний кадр показує їх на невеликій відстані один від одного.

Вам сподобався фільм?