Ірина Дударик

Я емоційна, імпульсивна і дуже реальна людина. У мені є глибина, навіть коли мовчу. Часто я спочатку спостерігаю за людьми і простором, а вже потім входжу у взаємодію. Збоку мене можуть сприймати як більш холодну, інтелектуальну або відсторонену, але насправді я дуже відкрита, чутлива і емпатична.
Я прийшла в акторство, тому що це місце, де твої травми, вразливість, досвід і хаос не потрібно ховати — саме вони стають твоїм матеріалом.
Найбільш унікальним у собі вважаю власну внутрішню дитину. Коли я почуваюсь безпечно, стаю надрухливою, можу радіти найпростішим речам і реагувати на світ «без шкіри». Цей стан для мене дуже цінний, і саме з нього народжується багато моїх акторських реакцій.
Мені близькі ролі сильних, зламаних або дивних, бунтівних персонажів, тобто людей із постійним внутрішнім конфліктом.
Я живу так, щоб ввечері, коли лягаю спати, розуміти: якщо це був би мій останній день, я б ні про що не шкодувала. Для мене важливо бути чесною з собою і не зраджувати себе.

У моєму житті багато музики. Я граю на електрогітарі, бас-гітарі, поперечній флейті та блокфлейті, співаю. Часто беру інструмент, коли мені потрібно щось прожити або зрозуміти.
Пишу вірші. Зазвичай роблю це, щоб зафіксувати сильні стани.
Мені дуже цікаві люди. Я багато спостерігаю за ними, аналізую їхню поведінку, реакції, дрібні деталі. Це відбувається постійно нативно. Адже я багато цікавилась психологією, конспектувала і написала наукову роботу.
Дуже люблю проводити час із друзями — просто бути разом, дуріти, знімати відео, робити щось спонтанне, раптово кудись їхати. Для мене це про свободу.
Люблю бувати на природі — поїхати за місто, поплавати, сидіти біля води або просто проводити час на відкритому просторі. Також люблю гуляти сама по Києву. Можу довго ходити містом, дивитися на будівлі, на хмарочоси, і уявляти їхню історію, що вони бачили і який у них характер.
Регулярно читаю художню літературу, дивлюся кіно. Також професійно 9 років займалась великим тенісом, 3 роки айкідо та 3 роки танцями.