Дарья Подолинна

З дитинства мріяла стати актрисою, ще у школі уявляла себе на сцені та доводилось багато разів там і побувати. Але мрію зруйнувала навʼязлива думка суспільства, що в Україні актором бути, це як безхатьком. Тому творчість завжди була важливою частиною мого життя.
Понад 10 років я займалася у музичній школі та є її випускницею. Крім основного напряму, ходила на хор та танці, брала участь у народних спектаклях та різних сценічних постановках. Сцена для мене ніколи не була чимось зовсім чужим, мені подобається стан, коли можна прожити іншу історію та передати емоцію через голос, рух та погляд.
За характером я емоційна, цікава та дуже сприйнятлива до людей. Мені цікаво спостерігати за характерами, помічати деталі та намагатися зрозуміти, що стоїть за вчинками людини. Напевно тому мені близькі ролі, в яких є внутрішня історія, протиріччя і живі емоції.
А акторство для мене — одна з тих речей, до яких я повертаюся саме тому, що колись дуже цього хотіла.
Але наразі я працевлаштована 5/2, тому хочу зазирнути назад у творчий світ невеличкими кроками.

Також мене вивчала дуже талановита та творча викладачка нашої музичної школи, Хохлова Надія Іванівна, «Балаганчик».

Люблю музику, довгі прогулянки, природу, міське життя, мистецтво та людей, з якими можна говорити про все. Не люблю одноманітність, нещирість та відчуття, що живеш «за інструкцією».
Мені хочеться постійно пробувати нове, виходити за звичні рамки та не втрачати відчуття, що життя справді відбувається.