І такі часи настали, темні часи друже,
Коли усім навколо наплювати, всім байдуже,
Світ котиться в пекельну яму, стрімко, швидко, ...
Співчувати, цілуватись, говорити добрі слова
стало бридко.
Люди хочуть змін, переїжджають, живуть в трущобах,
виживають як можуть, ведуть себе як худоба,
Кров тече у венах,
Життя твоє арена,
Де відбуваються двобої,
Між поганим і хорошим твоїм,
Ти блукаєш вулицями, рідним містом,
відчуваєш себе тут чужим, туристом.
А навколо нікого, людей немає,
Всі ніби вмерли, потрапили до раю,
А тут зомбіленд - один, два, три,
А ну голову вище, малий, соплі втри,
Зберись з думками,
шевели мозгами,
працюй руками,
працюй ногами.
Колись стане добре, стане світло,
Ти напишеш рядки, їх стане видно,
Хтось прочитає їх, захоче придбати,
Ти головне не втрачай голову, брате,
Пиши, читай, співай,
Цей світ непростий - вивчай.
Живи, як можеш, а не можеш - виживай.
Повір були часи і гірше,
Коли стріляли, убивали за вірші,
І колегам по цеху життя було не солодким,
Хтось коловся, хтось спивався від водки.
А ти такий вірний, правильний,
романтик, слабохарактерний...
Написав, заспокоївся, рядки як доза,
Часом буває не пробиває, і просто проза,
Ллється...Піду краще наберу на телефоні
номер, скажу "привіт, я сумую...дай трубку доні.
Ало, маленька як у тебе справи?
Все добре..ти слухаєшся маму?
От і чудово...Цілую, обіймаю"
Покладу телефон, і посміхаюсь...
То в мене добре все, не так все і погано дуже,
Терпітиму...Такі вже часи настали, друже.
Ти прочитав, чекаєш ще чогось,
Окей, тримай, тут ще залишилось.
Думки в слова конвертую, кодую,
Шифрами розмовляю, інколи жартую,
Я сміюсь проблемам в слід, вони дістали,
Ходять за мною, я подорожую містами,
Втікаю, ховаюсь, переховуюсь,
Готівкою в магазинах не розраховуюсь,
Дивними речами займаюсь інколи,
Люблю читати історії з інками.
Плутаю також крапки із комами,
Бо вважаю їх невагомими,
Кожен ставить їх все одно по своєму,
Ніхто не буде мислити ніколи по-моєму.
Десь недопрацьовую, десь аж занадто,
Колись я стану великим, розумієш, брате,
Я винайду нове, напишу томи трактатів,
Житиму на озері, у рідній хаті,
питиму із кружки чай з малини,
за столом збиреться уся родина...
Скоро, вже зовсім скоро...
Життя глибоке, але скінченне як море...
Тримайся друже,
Ти знаєш,
Були часи і гірше дуже...
Памятаєш....
(с) Стас Гавриш.