Присвятив це моєму Прадіду, йому 85 і він воював.

Ти народився ще тоді,

Коли бог знав про твою долю

І він все знав,що будеш ти серед дідів 

Які урятували нашу волю

Яким ми вдячні,що вони нас захищали

Вони горою за країну йшли на бій 

Що переможете лиш так-не знали

Дорога до родин була вже в мріях 

Вони хотіли повернутися до дому 

Хотіли, щоб все закінчилося одразу 

Але над головой летіли тільки бомби

І на обличчі зрозуміло все без фрази 

Пробач,що тут мене немає 

Я не з'явився,бо не зміг...пробач 

Я подарунок у вірші тобі вручаю

І падаю я на коліна прямо з ніг 

Ти подивись на цих людей,що поряд 

Вони тобі так рідні,як і ти мені 

Нас всіх звела одна лиш тільки доля 

Ти вдячен їм за те,що тут вони.. 

А я тобі за те,що рятував ти мою долю