мій вірш "клаптик душі"

Плачу, задихаюсь і кричу.
Душа, як пух кульбабки розлетілась.
Ніхто вже не збере до купи цю
Що по маленьких клаптиках до ціла.

Залиште, прошу дайте мені час
Поринути в глибини цих думок.
Зітру всі спогади про себе і про вас.
Я знову встану, піднімусь і зроблю крок.

Я зможу все, мені лиш треба віри,
Краплинку дива, іскорку в очах.
Перепливу моря та підкорю вершини,
Під небом полечу неначе птах.

Потрібно встати! А я лежу безсила.
Потрібно діяти! А я все у думках.
Я опустила очі і обірвала крила,
Потрібно рухатись! Потрібно, але як?

Так важко знову збиратися у ціле, 
Та я повірю й знову полечу.
А поки віра моя розлетілась,
Я плачу, задихаюсь і кричу.