Софія Володимирівна

Моя любов - це котики. Як бачу цих пухнастиків, одразу біжу у магазин і купляю для них щось смачненьке. Я волонтер у протестанській церкві, там допомагаємо діткам з уроками, також проводимо Біблійні уроки. Більшість часу провожу при церкві. Вірю і знаю, що Господь кожному дасть по Своїй волі, тому надіюсь лише на Нього. Мій характер дивний. Інколи, сама себе не можу зрозуміти. То я глибокий флегматик, то відвертий сангвінік. Більше схильна вважати себе скритною, але занадто відверта з людьми. Це дивно. Я різна. Кожна людина знає мене з іншої сторони, може тому що мені зручно підлаштовуватись під людей. Ні, я не підлиза. Я не вмію заздрити. Просто люблю людей, мені цікаво пізнавати людину словами. І на мою думку, кожному потрібно приймати недоліки ближнього або допомагати з цими недоліками боротись, що я і стараюсь робити. Свої недоліки, знаю. З ними жити легко, якщо не закриваєш на них очі. Саме легко. Але це лише мені так, напевно. Можливо, я трішки філософ. Але ні. Просто подобається задумуватись над різними речами. Дітки - це ще одне моє щастя. Люблю їх і боюсь майбутнього. Не знаю чи зможу стати мамою. У мене її не було. Ніхто не старався її замінити, і мені шкода. Це повпливало на мене, але не лише завдяки цьому, я є собою. Дивною, але собою.

Обожнюю театр, музику, слухаю пісні лише українською або англійською. Читаю різні романи, захоплююсь фільмами: детективами, триллерами і драмами.