Марія Василинюк

Мене звуть Марія, мені 15 років, вчуся у десятому класі. Я живу разом зі своєю родиною. Це тато, мама та сестра Іванна, яка старша від мене на три роки. У мене темне волосся, зелені очі. Я середнього зросту, худорлява, цілком симпатична зовні, хоча й не красуня. Люблю знайомитися з новими людьми, спілкуватися у великій компанії. Серед моїх друзів є і хлопці, і дівчатка. Я назвала би себе доброзичливою людиною, часто я допомагаю своїм друзям. За характером я спокійна. Люблю подумати та помріяти без зайвого клопоту. Не люблю робити щось задля “показухи”, поспішати, метушитися. Проте, якщо мене дуже роздратувати, я можу раптом вилити увесь свій гнів на кривдника, так, що йому мало не буде. Але потім я охоче замирююся, тому що не злопам'ятна.

Моїм хобі станом на сьогодні є комп’ютерні ігри. Завдяки ним я можу відчути себе кимось іншим, перенестися в іншу, віртуальну, реальність і зайнятися чимось таким, чим я ніколи не займався впродовж свого реального життя. Наприклад, я можу керувати різними видами транспорту, прийняти участь у війні або відчути себе в ролі містобудівника або полководця. Комп’ютерних ігор сьогодні існує безліч, вони дуже популярні, попит на них великий. Завдяки цьому їх творці розвивають ігрову індустрію, постійно застосовують нововведення, які роблять ігри більш цікавими і захоплюючими.