Алла Буткова

Спокійна,весела,сором'язлива.Люблю свій дім, свого синочка,свою родину.Багато років проживала за межами рідного краю,а точніше в Республіці Кіпр,де й народила синочка.Три роки тому повернулась на Батьківщину, на даний момент розлучена,проживаю в батьківському будинку з мамою.Рідне моє село маленьке дуже важко знайти свою половиночку.Мабудь як і всі жінки люблю квіти,море, ніжні поцілунки та теплі обійми. Не люблю коли дивлячись в очі брешуть,не терплю коли мене ображають.А краще напишу вірш Асадова там все ясно Как много тех,с кем можно лечь в постель, Как мало тех,с кем хочется проснуться... И утром,расставаясь обернуться, И помахать рукой, и улыбнуться, И целый день, волнуясь, ждать вестей. Как много тех,с кем можно просто жить, Пить утром кофе,говорить и спорить... С кем можно ездить отдыхать на море, И,как положено-и в радости,и в горе Быть рядом...Но при этом не любить... Как мало тех,с кем можно помолчать, Кто понимает с полуслова,с полу взгляда, Кому не жалко год за годом отдавать, И за кого ты сможешь как награду, Любую боль,любую казнь принять... Вот так и вьется эта канитель- Легко встречаются,без боли расстаются... Все потому,что много тех,с кем можно лечь в постель. И мало тех,с кем хочется проснуться.

Подобається шити,робити жіночі прекраси(намисто,сережки,браслети),подобається взимку, коли багато снігу морозним днем гуляти, щоб сніг скрипів під ногами