"Додумайте історію...

На дворі було тихо та й вже смеркало і всі вулички, стежки були покриті тонким шаром льоду .Таємнича ніжна казка притаїлась навкруги. Не шумів вітер все було біле немов на картині, якогось відомого художника-митця, що відкривав щось нове, незвичне, потаємне біле і неймовірно близьке, гілки дерев обвивалися та звішували свої кінчики торкаючись снігу, що лежав повсюди де тільки міг. «В цю пору тільки сонце сходить вже мить і воно назад заходить» …

Вона йшла собі по вузенькій вуличці загорнена у теплий шарф та взута у зимові, пухнасті чобітки і тільки звук її чобіт нагадував про неї та й про те, що на вулиці хтось існує. Самотня, одна вона добиралась до свого будинку і раптом побачила сніжинку, не схожу ні на що. Сніжинка була великого розміру більшого ніж звичайні сніжинки та світилась немов ліхтар. Увагу дівчини привернуло побачене вона обережно підняла і поклала на свою долоньку її, підняла голову, щоб подивитись на вечірнє небо все у зорях та раптом чує якийсь дивний, не зрозумілий голос:

- Привіт я Феббі, маленька фея!

- Хто це говорить? Дівчина не одразу зрозуміла у чому справа.

- Я кажу я Феббі маленька фея. Сніжинка тоненьким голоском повторила.

- Хто це? Що таке? Я…? А це ти, ось так диво я не можу повірити, що ти дійсно вмієш розмовляти. Дівчина подивилась на свою долоньку та здивувалась побачивши сяючу сніжинку вона світилась немов під промінням сонця.

- Та й чому? Чим я незвична? Запитала Феббі.

- Ну ти сніжинка і…взагалі чому ти досі не розтанула у мене ж теплі руки? Ти повинна була зникнути..

- Але я не зникнула! Посміхається. А навпаки я ще досі тут і говорю з тобою.

- Дуже смішно. Не вірю я тобі мені це все просто приснилось, просто приснилось. Ось тільки зараз я закрию очі і ти миттю зникнеш. Ось дивись! Я закриваю очі один, два, три… Дівчина відкриває очі та нічого не відбувається. Чорт, що за жарти… Чому ти досі ще тут?

- А ти така кумедна, давай ще раз. Сміється і перекочується по долоньці дівчинки.

- Ну припини це вже не смішно. Хто ти? І що ти тут робиш?

- Ну я ж тобі казала я Феббі – маленька фея ти, що мене не слухала?

- Я не вірю що ти існуєш, та й взагалі я не вірю в те, що сніжинки бувають живими і вміють розмовляти.

- Ну але ж подивись на мене. Ти мене бачиш? – Ну бачу і що? – Ну ось значіть бувають! Раптом Феббі підлітає до обличчя дівчини та щіпає її за ніс.

- Ай боляче! Як ти це зробила? – Ой а я ще і не таке вмію я ж кажу я фея.

- А навіщо?

- Просто, щоб ти не сумувала, ти образилась? Пробач я не хотіла. Феббі схилила голову та затихла.

- Пусте, це дрібниці. Феббі підняла голову та повеселішала.

- Бачиш, все ж добре! промовила Феббі

- Так фея ти чи ні, це ми ще розберемось розкажи мені краще… Раптом їх розмову перебиває дикий, страшний крик звіра!

Він тут! Занепокоїлась Феббі. – Хто? Що відбувається? – Ой це довга історія, можу сказати тільки, якщо ми не підемо то він нас впіймає і нам буде непереливки

- Хто впіймає? Феббі, що відбувається?

- Біжимо швидше у твій будиночок, потім розкажу.

- Гаразд, але пообіцяй спершу…

- Обіцяю, обіцяю будь ласка ховаймося. Він вже близько. Феббі сильно стривожена

Дівчина вирушила разом зі сніжинкою швиденько до свого затишного будиночка, лісової хатинки у якому вона і мешкала. Відкрили двері зайшли, та раптом Феббі мовила,

- Ой як тут гаряче мені здається я тут ще в більшій небезпеці чим на дворі.

- Ти чого? Тобі справді жарко?

- Дуже, я боюсь що я не витримаю стільки тепла

- Зараз почекай, я відкрию тобі вікно і посаджу біля нього згода?

- Давай! Це чудова ідея!( Феббі світиться від щастя)

- Дівчина йде відкривати вікно, а феббі тим часом роздивляється все і потрапляє в пригоду, ледве не впавши зі столу на, якому її залишила дівчина.

- Феббі, феббі с тобою все гаразд?

- Так, так я просто… просто… гуляла..

Це чудово, але давай я краще перенесу тебе до вікна. Дівчинка взяла феббі на свою долоньку і в такій короткій але захоплючій дії сніжинка опинилась біля вікна.

-Так, а тепер ти мені розкажеш чому, ти в небезпеці і хто такий він?

- Ти дійсно хочеш це знати?

Так, хочу і ти обіцяла що розповіси.

Ну добре розумієш в чому справа, я фея а феї що роблять?

Виконують бажання?

Правильно, виконують бажання ось, в цьому і небезпека поки я на волі я можу виконувати бажання кого завгодно, але якщо мене впіймає хто небудь і змусить йому підкоритисб у мене не буде змоги упиратись я мушу скоритись та виконувати свого господаря бажання.

І той хто хоче мене піймати дуже небезпечний і лютий...

"В коментарії пишіть свої варіанти який персонаж це може бути і, що поганого він може зробити Феббі!)

Дуже цікаві варіанти кожного з вас! Щасти!

Опублікований:13 Січня 2019 01:46
Перегляди:963 статистика
Коментарі:0
Популярність:1
Автор:

Коментарі
Коментарі
RSS коментарі блогу

Зображення буде фізично видалено з нашого серверу і його неможливо буде відновити. Продовжити видалення?

© ACMODASI, 2010 - 2024

Всі права захищено.
Матеріали (торгові марки, відео, зображення і тексти), що знаходяться на цьому сайті належать їх правовласникам. Заборонено використовувати будь-які матеріали з цього сайту без попередньої домовленості з їх власником.
При копіюванні текстових та графічних матеріалів (відео, зображення, тексти, скріншоти сторінок) з цього сайту активне посилання на сайт www.acmodasi.com.ua обов'язково має супроводжувати такий матеріал.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за будь-яку інформацію розміщену на цьому сайті третіми особами.