На дворі було тихо та й вже смеркало і всі вулички, стежки були покриті тонким шаром льоду .Таємнича ніжна казка притаїлась навкруги. Не шумів вітер все було біле немов на картині, якогось відомого художника-митця, що відкривав щось нове, незвичне, потаємне біле і неймовірно близьке, гілки дерев обвивалися та звішували свої кінчики торкаючись снігу, що лежав повсюди де тільки міг. «В цю пору тільки сонце сходить вже мить і воно назад заходить» …
Вона йшла собі по вузенькій вуличці загорнена у теплий шарф та взута у зимові, пухнасті чобітки і тільки звук її чобіт нагадував про неї та й про те, що на вулиці хтось існує. Самотня, одна вона добиралась до свого будинку і раптом побачила сніжинку, не схожу ні на що. Сніжинка була великого розміру більшого ніж звичайні сніжинки та світилась немов ліхтар. Увагу дівчини привернуло побачене вона обережно підняла і поклала на свою долоньку її, підняла голову, щоб подивитись на вечірнє небо все у зорях та раптом чує якийсь дивний, не зрозумілий голос:
- Привіт я Феббі, маленька фея!
- Хто це говорить? Дівчина не одразу зрозуміла у чому справа.
- Я кажу я Феббі маленька фея. Сніжинка тоненьким голоском повторила.
- Хто це? Що таке? Я…? А це ти, ось так диво я не можу повірити, що ти дійсно вмієш розмовляти. Дівчина подивилась на свою долоньку та здивувалась побачивши сяючу сніжинку вона світилась немов під промінням сонця.
- Та й чому? Чим я незвична? Запитала Феббі.
- Ну ти сніжинка і…взагалі чому ти досі не розтанула у мене ж теплі руки? Ти повинна була зникнути..
- Але я не зникнула! Посміхається. А навпаки я ще досі тут і говорю з тобою.
- Дуже смішно. Не вірю я тобі мені це все просто приснилось, просто приснилось. Ось тільки зараз я закрию очі і ти миттю зникнеш. Ось дивись! Я закриваю очі один, два, три… Дівчина відкриває очі та нічого не відбувається. Чорт, що за жарти… Чому ти досі ще тут?
- А ти така кумедна, давай ще раз. Сміється і перекочується по долоньці дівчинки.
- Ну припини це вже не смішно. Хто ти? І що ти тут робиш?
- Ну я ж тобі казала я Феббі – маленька фея ти, що мене не слухала?
- Я не вірю що ти існуєш, та й взагалі я не вірю в те, що сніжинки бувають живими і вміють розмовляти.
- Ну але ж подивись на мене. Ти мене бачиш? – Ну бачу і що? – Ну ось значіть бувають! Раптом Феббі підлітає до обличчя дівчини та щіпає її за ніс.
- Ай боляче! Як ти це зробила? – Ой а я ще і не таке вмію я ж кажу я фея.
- А навіщо?
- Просто, щоб ти не сумувала, ти образилась? Пробач я не хотіла. Феббі схилила голову та затихла.
- Пусте, це дрібниці. Феббі підняла голову та повеселішала.
- Бачиш, все ж добре! промовила Феббі
- Так фея ти чи ні, це ми ще розберемось розкажи мені краще… Раптом їх розмову перебиває дикий, страшний крик звіра!
Він тут! Занепокоїлась Феббі. – Хто? Що відбувається? – Ой це довга історія, можу сказати тільки, якщо ми не підемо то він нас впіймає і нам буде непереливки
- Хто впіймає? Феббі, що відбувається?
- Біжимо швидше у твій будиночок, потім розкажу.
- Гаразд, але пообіцяй спершу…
- Обіцяю, обіцяю будь ласка ховаймося. Він вже близько. Феббі сильно стривожена
Дівчина вирушила разом зі сніжинкою швиденько до свого затишного будиночка, лісової хатинки у якому вона і мешкала. Відкрили двері зайшли, та раптом Феббі мовила,
- Ой як тут гаряче мені здається я тут ще в більшій небезпеці чим на дворі.
- Ти чого? Тобі справді жарко?
- Дуже, я боюсь що я не витримаю стільки тепла
- Зараз почекай, я відкрию тобі вікно і посаджу біля нього згода?
- Давай! Це чудова ідея!( Феббі світиться від щастя)
- Дівчина йде відкривати вікно, а феббі тим часом роздивляється все і потрапляє в пригоду, ледве не впавши зі столу на, якому її залишила дівчина.
- Феббі, феббі с тобою все гаразд?
- Так, так я просто… просто… гуляла..
Це чудово, але давай я краще перенесу тебе до вікна. Дівчинка взяла феббі на свою долоньку і в такій короткій але захоплючій дії сніжинка опинилась біля вікна.
-Так, а тепер ти мені розкажеш чому, ти в небезпеці і хто такий він?
- Ти дійсно хочеш це знати?
Так, хочу і ти обіцяла що розповіси.
Ну добре розумієш в чому справа, я фея а феї що роблять?
Виконують бажання?
Правильно, виконують бажання ось, в цьому і небезпека поки я на волі я можу виконувати бажання кого завгодно, але якщо мене впіймає хто небудь і змусить йому підкоритисб у мене не буде змоги упиратись я мушу скоритись та виконувати свого господаря бажання.
І той хто хоче мене піймати дуже небезпечний і лютий...
"В коментарії пишіть свої варіанти який персонаж це може бути і, що поганого він може зробити Феббі!)
Дуже цікаві варіанти кожного з вас! Щасти!
Опублікований: | 13 Січня 2019 01:46 |
Перегляди: | 963 статистика |
Коментарі: | 0 |
Популярність: | 1 |
Автор: | |
Зображення буде фізично видалено з нашого серверу і його неможливо буде відновити. Продовжити видалення?
© ACMODASI, 2010 - 2024
Всі права захищено.
Матеріали (торгові марки, відео, зображення і тексти), що знаходяться на цьому сайті належать їх правовласникам. Заборонено використовувати будь-які матеріали з цього сайту без попередньої домовленості з їх власником.
При копіюванні текстових та графічних матеріалів (відео, зображення, тексти, скріншоти сторінок) з цього сайту активне посилання на сайт www.acmodasi.com.ua обов'язково має супроводжувати такий матеріал.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за будь-яку інформацію розміщену на цьому сайті третіми особами.